Компанія devDroid разом з військовими Національної гвардії України провели випробування бойового модуля ТГП, який має дистанційне керування. На відео, яке опублікували розробники, оператор з пультом керуює туреллю. Турель влучно вражає цілі на відстані до 500 метрів.
Заявлено, що на модуль можна встановити автомати й кулемети: ПКТ, AK-47, AK-74 і Grot. Турель може працювати без підзарядки протягом 7 діб, а важить від 35 кілограмів (легка версія) до 110 кілограмів (важка версія для бойових машин).
Модуль ТГП здатен підіймати зброю на висоту до 30 сантиметрів. Це значить, що його можна окопати та замаскувати – в потрібний момент турель просто висунеться з окопу.
Для, того аби ТГП могла вести вогонь по рухомій мішені, розробники оснастили її датчиком орієнтації. Як заявляють у “devDroid”, їхня розробка “рухається у трьох площинах (X, Y, Z)” і може “при нахилі 30 градусів вирівнювати зброю по горизонту та правильно вираховувати балістику”.
Окрім цього, керувати ним можна як через кабель, так і через мережу. Кабель дає можливість посадити оператора за 100 метрів від ТГП, а через термінал Starlink взагалі можна керувати модулем хоч би й з іншого куточку світу.
Але просто “кулемет на радіоуправлінні” навряд чи привернув би таку увагу. Так, ще з 2014 року в бойових діях використовується українська турель “Шабля”, яка теж управляється дистанційно. Туди встановлюються кулемети калібрів 7,62 мм та 12,7 мм або 40-мм гранатомети. Восени цього року “Шаблю” навіть офіційно допустили до експлуатації в ЗСУ.
Але “Шаблю” має наводити людина, для чого ця турель оснащена камерами, тепловізором і лазерним далекоміром. А от модуль ТГП має значно більшу автономність і здатен обирати цілі…самостійно.
Від автопілотів до автострільців
Розробники заявляють: модуль ТГП використовує штучний інтелект для обрання цілей. Це продемонстровано і на відео з монітора оператора ТГП. На екрані без жодної участі людини, силует військового у російській формі обводиться прямокутником одного кольору, а українського – іншого. Коли військові починають рухатися, турель утримує їх всередині цієї прямокутної рамки.
Тобто, за словами розробників, їхня технологія здатна відрізнити ворога від українських захисників. Якщо це і справді так, то тоді, крім збереження життя українських бійців від ворожого ураження, можна буде вирішити й проблему так званого friendly fire або “дружнього вогню”.
Втім, експерти твердять, що все не так просто. Компанія “devDroid” дійсно заявляє, що у розробці використано штучний інтелект. Він займається “автоматичним пошуком, виявленням, супроводом, вибором цілі, цілерозподілом, наведенням ракетно-артилерійського озброєння на ціль”.
Штучний інтелект (ШІ або AI) – це програма, яка здатна виконувати окреме завдання, яке зазвичай здатен виконати лише людський розум. Для того, аби вона працювала, спочатку її треба навчити. Річ у тім, що в ШІ не вкладається якийсь порядок і правила вирішення кожної задачі. Це було б надто довго, адже існують мільйони таких алгоритмів і правил.
Дуже важливо також відзначити, що ШІ не здатен бути стовідсотково об’єктивним. Разом з окремими можливостями людського мозку, він успадкував і людські вади. Тому програми теж можуть помилятися.
Існує явище, коли ШІ впевнено стверджує щось, що жодним чином не випливає з даних, на яких він навчався. Це називається “галюцинація штучного інтелекту” – ситуації, коли машина впевнено видає нісенітницю без жодного на те підтвердження.
Відтак, на технологію автоматичного розпізнавання “свій/чужий” бойового модуля ТГП чекатимуть тривалі випробування.
Ціна одного модуля – 300 тисяч гривень. Але, щоб Міністерство оборони готове було заплатити за неї гроші, крім державних випробувань, виробнику потрібно буде налагодити і серійне виробництво моделі.
Раніше “Військовий кур’єр” писав про те, як бійці ТрО почали використовувати турель “Тарантул”, яка дозволяє дистанційно управляти кулеметом.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.