13 липня, під Офіс Президента вийшли протестувальники через арешт колишнього заступника Міністра Оборони генерала Ігоря Павловського. Журналістка Військового кур’єру України опитала учасників мітингу та з’ясувала чому люди вийшли на мирну акцію.
12 липня генералу Ігорю Павловському обрали запобіжний захід у вигляді суми в 476 мільйонів гривень. Печерський районний суд міста Києва на вимогу Державного бюро розслідувань дав згоду на арешт ексзаступника Міністра оборони. Суть висунутої генералу підозри полягає в тому, що він, два колишні начальники департаменту та голова правління заводу “Кузня на Рибальському” Валерій Шандра нібито змовилися та навмисно поставляли українській армії військову техніку низької якості.
На акцію підтримки Ігоря Павловського під Офіс Президента вийшли ветерани АТО, депутати, активісти та волонтери.
“Я прийшов сюди свідомо після того, як вчора дізнався про винесення судом запобіжного заходу щодо справи генерала Павловського, а саме тримання його під вартою або штрафу в понад 470 мільйонів. На мій погляд, та на погляд усіх мітингувальників, вони не мали на це права. Ми висловлюємо незгоду, адже вважаємо, що це свавілля”, – поділився волонтер “Крила воїнів” міста Києва Микола Чаплін.
Він вважає, що усі бойові генерали як і Марченко, і Павловський заслуговують на довіру. за його словами, це люди, які рятували Україну в буремні часи й вони не заслуговують на будь-яке покарання, їх треба вшановувати та підтримувати.
На акцію протесту прийшов і депутат Запорізької міської ради, учасник бойових дій Валерій Прозапас. Він пояснив, що суспільство прийшло відстоювати свої позиції, вимагати справедливості від влади через переслідування військових, через згортання дипломатичної позиції України, через припинення реформ в армії.
“Це політична розправа в чистому вигляді. Тому що ми маємо приклад державного терориста Медведчука, якого відправили додому без застави, а українського генерала за 470 мільйонів застави або 60 діб арешту за таким недолугим звинуваченням, адже читати його без сліз просто неможливо. Доказів як завжди нема, це просто продовження тих репресій, тої партновщини, яка розпочалася разом з поверненням Зеленського, з встановленням цієї недолугої влади, навіть не Зеленського, а Єрмака.”
Підтримати мітингувальників також прийшла блогерка та журналістка телеканалу “Прямий” Марія Мадзігон. Вона обурена через те, що підозра Павловському винесена абсолютно не юридичною мовою, а застава непіднімна для звичайного генерала.
“Влада винесла абсолютно не юридичною мовою підозру. На підставі того, що він, мовляв, хотів щось там зробити. Як можна посадити людину, заставу зробити в понад 400 мільйонів? Йому нереально її заплатити, тому йому доведеться сидіти в СІЗО. Як можна взагалі в СІЗО посадити людину за те, що він, мовляв, хотів, мав намір ? Звідки взагалі прокуратура це має знати? Як?”
Також вона поділилася, що їздила на підприємство “Кузня на Рибальському”.
“Ми брали інтерв’ю у інженера- конструктора, який розробляв усі ці кораблі. Він, по-перше, показав маркування сталі, яка використовувалась в будівництві цих кораблів – ARMOX 500Т. Це куленепроникна сталь, яка серед виробників дуже цінується. Мало того, лише цей завод міг виробити ці кораблі, адже два інших в непридатному стані. Один не працює, там лише собаки бігають, а інший — просто в боргах, там люди не хочуть працювати, адже їм не виплачувати зарплату по три роки.
Це єдиний завод, який міг виконати потрібні роботи. Я сама там була, я впевнилася, що кораблі в нормальному стані та виконані якісно. Інженер-конструктор відкрито говорив та показував що та як зроблено. Непотрібно бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти, що все нормально”.
Мадзігон висловила свою претензію до Державного бюро розслідувань, адже ті заважають будівництву ще двох кораблів, які вже зараз потрібні українському флоту:
“У мене ще є претензія до ДБР, яке навідалось на завод і забрало документацію на виготовлення цих кораблів, яка не стосується цієї справи. Тепер люди не можуть продовжити робити ще два кораблі, які зараз стоять в цеху. ДБР забрало контрольну документацію, без якої робота неможлива. А вибачте зараз в Україні війна і нашим десантно-штурмовим військам потрібні ці кораблі для того, щоб захищати країну. Тобто вони заморожують нашу обороноздатність країни. Я цього не розумію”.
На протестну акцію вийшло багато небайдужих громадян України, серед яких була й Тетяна Грицан. Це не перша акція протесту, на якій присутня жінка. Вчора вона підтримувала генерала Павловського під будівлею Печерського суду:
“Я вважаю, що це здача інтересів країни інтересам російської федерації. Знаєте, мого сусіда генерал-майора Івана Федоровича сім років тому вбили російсько-фашистськими градами під Зеленополем. Так тоді був реальний ворог, а зараз що відбувається? Хто ця людина, яка судить героя України? Виходить, що це також ворог. Павловський захищав не Порошенка, не власні інтереси, а свою країну”.
Олександр Погребиський — учасник війни, депутат Київської міської ради, заступник голови фракції “Європейська солідарність” прийшов на підтримку генерала Павловського та пана Шандри й всіх, кого було засуджено, заарештовано за політично вмотивованою справою.
“Вибачте, але звинувачувати людей за фантазії прокурорів і тим паче заарештовувати їх і давати застави на чотирьох персон в загальному близько двох мільярдів гривень, це абсурд повний. При тому, що немає доказів, чи був хабар. Ми прийшли підтримати генерала Павловського, адже це один з генералів, які не боялися на початку чотирнадцятого брати на себе відповідальність і приймати рішення для того, щоб озброїти власні збройні сили.”
Він пояснив, що державне оборонне замовлення не виконується. Цього року воно навіть не затверджене, а це значить, що армія не отримає ні озброєння, нічого, що має держава їй надати.
“Це чисто руйнування всіх тих досягнень, які були в військових силах і оборонно-промисловому комплексі за останні 5 років. Це чисто ворожий наратив і на мою особисту думку це злочинні дії з боку центральної влади стосовно збройних сил. А Павловський використовується як інструмент для того, щоб тиснути на Порошенка або якимось чином вибити такими діями”.
Анна Груздова, спеціально для “Військовий кур’єр України“