Що ж не так з виставкою “Український схід”?
На сайті Національного музею історії України у Другій світовій війні написано, що виставка “Український Схід” – це “виставка-нагадування нашим землякам про те, що в країні йде війна і щохвилини на одного з нас може стати менше, виставка-пересторога для всієї світової спільноти”.
Кожного дня десятки туристів відвідують виставку з вересня 2019 року. Проте за цей час ніхто з працівників меморіального комплексу не здогадався змінити назву стенду, який присвячений іловайській трагедії. Там військову операцію названо російським пропагандистським мемом “котел”.
Чому треба відмовитися від “котлів”?
Ще у 1942 році після проведення Сталінградської операції жаргонізм “котел” використовувався сталінською пропагандою зі значенням воєнної перемоги, де “славетна” Червона армія розправилася з ворогом. З того часу в СРСР стало нормою говорити про котли в контексті Великої Вітчизняної війни. Таким чином вони стали ідеологічним штампом де “наші” почесно перемогли, а “чужі” ганебно програли. Саме тому путинські пропагандисти почали розповідати про бої в Іловайську, Дебальцевому та Ізвариному, називаючи ці часткові оперативні блокади(з яких, до речі, українські підрозділи виходили) котлами.
З боку окупантів все зрозуміло — треба подати події так, щоб населення надихнулося ще однією славетною перемогою й не думало про кількість грошей, які на неї витратила держава, тим більш – про численні втрати “іхтамнетів” на українській землі.
Але чи доречно використовувати термін “котел” в контексті українсько-російської війни? Ні, адже таким чином ми підтримуємо риторику російської пропаганди. Використання цього терміну ще можна пробачити пересічним українцям, які не розуміють політичного та історичного підтексту. Проте в одному з найпопулярніших музеїв України точно повинні бути адекватні експерти, які не допустять таких фатальних помилок чи то через неуважність, чи то через незнання.
Журналістка “Військового кур’єру Україні” намагалася взяти коментар у співробітників музею, щоб ті розповіли чому ніхто не помітив помилки. На її питання працівники не наважилися відповідати, посилаючись на наказ керівництва.
Анна Груздова, спеціально для “Військового кур’єру України”