За кілька днів до 29 серпня телеканал 1+1 почав гучно анонсувати новий спеціальний випуск свого головного політичного ток-шоу “Право на владу”. Зрозуміло, що присвячений він Іловайскій трагедії. Обіцянки піар-менеджерів каналу “нарешті розказати всю правду” базувалися на нещодавньому запевненні генеральної прокурорки Венедиктової , що на тридцятиріччя поновлення Незалежності будуть оприлюднені результати розслідування, що велося з 2014 року.
Саме цього власне всі і чекали,попри те що анонсований перелік десяти учасників ток-шоу не давав підстав очікувати чогось принципово нового: Бутусово Арєстович, Береза, Сенченко, Клімкін, Рудь, Рувін, Зіненко, Наєв, Колеснік — це люди які рішень у 2014 році не приймали.
За словами ведучої, чотири людини, які власне мають всю повноту інформації щодо тих подій і можуть дати чіткі відповіді на всі питання — це Порошенко, Муженко, Назаров та Хомчак, від участі в політично заангажованому на Зеленського шоу відмовилися. Тому на програму прийшли або відносно випадкові люди, або “професійні іловайщики”, які роками піаряться на цій темі.
Не порадував відеоролік на початку програми — на мій погляд його робили люди, які Іловайськ чи навряд знайдуть на мапі, і скоріше за все плутають БМП с АКМ — все що можна було перекрутити там було переплутане та перекручене.
Що треба в першу чергу відмітити – так це якусь невпевнену пригнічену поведінку ведучої. У мене особисто склалося враження, що вона через силу озвучує репліки, які їй суфлюють редактори в навушник. До того ж, ведуча постійно використовувала термін російської пропаганди “котел”, що дуже різало вухо.
Венедіктова теж впевненості не продемонструвала. З її спічу стало зрозуміло, що в розумінні Офісу президента “розкрити правду” — це зайти винних українських військових, а найти “винних” — це дістати Порошенка через Муженка. Але не так сталося, як планувалося.
Генпрокурорка явно нервувала, а її промова була якоюсь сумішшю повістки Зеленського “посадити Порошенка” з реальними результатами роботи слідства. Власне після того, як вона оголосила попри всі обіцянки що “слідство буде закінчено найближчим часом”, “розсекретити матеріали може тільки Генштаб” та “прокуратура незабаром отримує результати експертизи” програму можна було далі і не дивитися, бо стало очевидним, що ніякої “правди” в цьому ток-шоу не буде, а буде звичайна ритуальна “п’ятихвилинка ненависті” до Порошенка. Заяви Венедиктової, що “вже скоро ми почнемо оголошувати підозри” після того як стало зрозуміло, що кінця слідства ще не видно зовсім, не сприймалися серйозно.
Якщо без води, то тези такі “Винувата Росія, але в процесуальному плані отримати докази ми скоріше всього не зможемо”, “Помилки командування були, але їх не можна трактувати як злочин”, та “Головною причиною був провал армії до 2014 року”.
З усього, що було виказано, цікавою стала хіба що інформація про те, що рік тому було призначено нову експертизу, яку доручили одіозному Рувіну — директору інституту судової експертизи, який відомий в досить широких колах як людина, дії якої мають ознаки корупційної діяльності та виконання політичних замовлень. Що ще раз підтверджує політично-замовний характер заходу.
Більш цікавим був виступ Юрія Рудя — начальника департаменту ОГП. Він рівно та чітко озвучив актуальну позицію слідства — матеріали всіх ТСК долучені до справи, проведено дві експертизи, зараз замовлено третю. Щодо перемовин українських військовослужбовців з росіянами — тут він явно “на стороні” Муженка, точніше не бачить в діях штабу АТО “зради”. По тій простій причині, що ніякого злочину та зради в тих переговорах не було, а йшов дуже складній воєнно-політичний процес. Рудь також озвучив версію слідства, що розстріл колон був підготовленою та спланованою акцією з боку керівництва Росії, про що власне тодішні керівники АТО говорять з 2014 року. Також він проголосив, що участь російських військовослужбовців процесуально доказати майже неможливо, бо Росія природно не надає ніякої про це офіційної інформації.
Далі коротко по другорядним спікерам:
Андрей Сенченко, голова ТСК по Іловайську – винні Порошенко, Муженко, Гелетей. Намагався дуже нефахово описати оперативний замисел штабу АТО, але йому явно не вистачає ані знань, ані розуміння, ані освіти.
Микола Колесник – “куратор” 40 бтро(Кривбас). Також не розуміється в оперативній обстановці, його виступ – самопіар та намагання просувати повістку героїзму власного підрозділу та полковника Ромигайло, який разом з керівником сектору Літвіним фактично втратив управління сектором Д ще у середині серпня. В основному він озвучував плітки та та інфу зі ЗМІ.
Береза комбат “Дніпро-1” — в якості “правди про Іловайськ” дуже хотілось нарешті від нього почути, де вони з Хомчаком насправді пропадали три доби після розстрілу колон. Але як завжди абстрактні розсуди, до справи відношення майже не мають.
Взагалі на фоні цих спікерів трансляція висловлювань Муженка та навіть Гелетея в студію були зразком чіткого розуміння проблематики, та здорового глузду. А чисельні інтерв’ю генерала Назарова редактори “плюсів” проігнорували. Бо бо після чітких та фахових пояснень начальника штабу АТО “зраду” нікуди було б втиснути .
Бутусова — людину, яка разом з Грішиним(“Семенченко”) в 2014-2015 роках стала рупором Кремлівської пропаганди “зрадної” версії іловайських подій, хвилювало лише три питання. Чи є в справі згадка про його участь в так званої “нараді у Корбана”, чи планує Зеленський таки отримати відповідь на своє питання на стадіонних передвиборчих псевдодебатах “чому ніхто не сидить за Іловайськ і Дебальцеве”, та коли будуть розсекречені документи.
Рувін, голова інституту експертиз — на третю експертизу вперше за весь час слідство поставило питання чи є прямий зв’язок між діями керівництва та подіями в Іловайську. Скоро закінчимо експертизу, тоді будуть оголошені висновки. Дана оцінка діям кожного керівника.
Клімкин — міністр закордонних спав у 2014 — самопіарився про свою дипломатичну роботу в ті дні. Його спіч з темою Іловайська був майже не корельований.
Наєв — відгородився від усіх питань так, що при всій повазі було незрозуміло навіщо він взагалі погодився йти на цей ефір.
Арестович — з самого початку хотів вклинтися в розмову, але отримав слово тільки під кінець. Його спіч — сампрезентація як “великого експерта”. Усі ці воронки катастроф, “я как військовий та розвідник”. Але з його версії подій було очевидно, що він майже нічого про те, що відбувалося просто не знає, на чому його і спіймав Береза.
Але як професіональний піарщик він зробив дуже цікавий хід — відтранслював розповідь генерала Назарова в програмі “Таємніці війни” про долю командира 51-ї бригади полковника Півоваренка, який після дезертування майже всіх його солдат, не зрадив присязі, поїхав у Іловайськ, там гідно воював і героїчно загинув, але завдяки таким як Бутусов був обілганий та ошельмований…
Багато ефірного часу зайняло оговорення того, що до 2014 року армію розкрадали. Цей секрет полішинеля дуже вигідний для слідства, бо факт, як кажуть, на обличчя, і дозволяє спрямувати Феміду на людей, які були відсунуті від влади до 2014 року. Але власне до іловайських подій ця тема особивого значення не має, бо “зубожіла” армія воювала, і непогано з травня 2014-го року…
Заключна ємоційна промова єдиного в студії безпосереднього учасника іловайских подій Романа Зіненко, який написав книгу-зібрання спогадів про ті події, власне повністю дескридетувала всіх присутніх “іловайщиків”- на його фоні вони вигдялади тим чим власне і є — ефірними аніматорами.
На закінчення кілька слів. Коли я чую про Іловайськ, то завжди хочу спитати — холпці, ваши побратими під Луганськом теж опинилися в частковому оперативному блокуванні. Але вони не випрошували зелених коридорів, а воювали за кожну позицію, за кожний метр українскої земли. І за даними розвідки перед ними були значно більші сили росіян, а кількість нашого угрупування можна співвіднести з чисельностью тих, хто зібрався у трикутнику Іловайськ-Агрономічне-Многопілля. Воїни сектору “А” трималися до треього вересня та вийшли зі зброєю на броні, не питаючи у ворога дозволів, при цьому понесли значно менші втрати. Але про подвиг захисників Луганського аеропорту, Новосвітлівського рубіжу та Георгіевсько-Лутугінского укріпрайону “плюси” та коллективний бутусово-арестович в ці дні чомусь не згадує…
Олександр Сурков, головний редактор «Військовий кур’єр України»