29 липня 1014 року відбулося вирішальне зіткнення між арміями візантійського імператора Василія ІІ та західно-болгарського царя Самуїла. Завдяки вдалому обхідному маневру, виконаному грецьким стратигом Никифором Ксифією, болгарські сили потрапили у пастку і зазнали жахливого розгрому. Самуїл ледве врятувався втечею.
Василій ІІ наказав осліпити всі 15 тисяч болгарських полонених, залишивши одне око лише кожному сотому бранцю, щоб вони могли вивести колони скалічених людей назад до батьківщини. Літературна традиція повідомляє, що серце Самуїла не витримало жахливого видовища – повернення сліпих бранців – він помирає від серцевого нападу 6 жовтня того ж року. До 1018 року Західноболгарське царство буде ліквідовано, а його землі увійдуть до складу імперії. Василій ІІ за Беласицю отримає назвисько “Болгаробійця”.
Втім, історичну приналежність цього помітного державного утворення опротестовує сучасна Північна Македонія, яка вважає Царство Самуїла своєю середньовічною державністю.