26 січня 1911 року в містечку Угнів на Львівщині народився Мирослав Онишкевич – один з провідників української повстанської боротьби в часи Другої світової війни.
Після закінчення школи в рідному селі, Мирослав навчався на землеміра у містечку Ковель на Волині та в українській гімназії у Львові. Там у 1930 році він почав співпрацювати з Організацією українських націоналістів (ОУН).
Галичина тоді входила до складу Польщі, влада якої забороняла поширення українських державницьких ідей. Відтак, Мирослав Онишкевич двічі був заарештований і засуджений до тюремного терміну. Відбувши сукупно три роки покарання, у 1938 році він влаштувався у Львові продавцем у крамницю. Під прикриттям цієї роботи, продовжував працювати на ОУН, поширюючи просвітницьку літературу і будучи зв’язковим українського підпілля.
З початком німецько-радянської війни, Онишкевич брав участь у похідних групах до Центральної та Східної України. У 1943 році підтримав формування УПА на Галичині. У наступному році вже командував підрозділом, який воював проти нацистів, польської армії та радянських партизанів. Отримав звання сотника, був відомий під псевдо: “Орест”.
У жовтні 1945 року обійняв посаду командира військової округи “Сян”. Вона охоплювала всі українські етнічні землі, які увійшли до складу Польщі: Лемківщину, Підляшшя, Холмщину і Надсяння – так зване Закерзоння. Сама ж Польща на той час вже була під контролем СРСР. Її територію зайняли радянські окупаційні війська, які боролися в тому числі, з українськими повстанцями.
Щоб нейтралізувати УПА, Москва задіяла на Закерзонні каральні загони СМЕРШ, прикордонні війська та, навіть, бронепотяг. Попри це, український опір тривав. У вирі боротьби, Мирослав Онишкевич отримав звання полковника. У цей час під його командуванням перебувало понад дві тисячі бійців.
Лише з початком операції “Вісла” у 1947 році, СРСР вдалося підірвати підтримку УПА на цих землях, примусово переселивши 450 тисяч українців із Закерзоння до УРСР. У цій операції були задіяні до 20 тис. польських та радянських військових. В той час, як кількість бійців УПА у регіоні була удесятеро меншою.
Після припинення боротьби, Мирослав Онишкевич залишався у підпіллі. Але у березні 1948 року спецслужби прорадянської Польщі його викрили і заарештували. Два роки тривали допити і катування у варшавській тюрмі. Потім суд прирік полковника УПА до смерті. 6 липня 1950 року його було розстріляно і поховано в безіменній могилі. Точне місце поховання і до сьогодні є невідомим.
В пам’ять про Мирослава Онишкевича та його брата Тараса – теж знаного діяча українського повстанського руху, у їх рідному Угневі було названо школу. Аби прийдешні покоління знали і шанували героїчну боротьбу своїх земляків за волю і незалежність української нації.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.