5 вересня на «Київському Безпековому Форумі» виступив американський генерал Девід Петреус. Він був головою Центрального командування збройних сил США, директором ЦРУ, командував Міжнародними об’єднаними збройними силами США в Іраку та Афганістані. Під час виступу генерал Петреус розповів про підтримку і надання зброї Україні, прогрес контрнаступу, перспективи вступу України в НАТО.
“Військовий кур’єр” публікує повний текст його виступу.
Українські Збройні Сили вразили багатьох у світі, але не мене. Я бачив їх на Донеччині, я розумів, як вони можуть діяти, як вони діяли у 2019 році. Але коли українські війська виграли битву за Київ, за Чернігів, за Суми, за Харків, за Херсон – це вразило інших. Єдиним досягненням російських військ за весь зимовий наступ було знищення міста Бахмут, захоплення його ціною життя не менше як 25 тисяч солдатів.
Те, що відбувається сьогодні – це надзвичайно. Обсяги підтримки України абсолютно неймовірні – 25 мільярдів доларів. Але те, що робить США, Європа, я б особисто хотів, щоб рішення приймалися швидше. Наприклад, надання літаків F-16, надання далекобійних ракет.
Ситуація на півдні України
Я провів 37 років в однострої, командував під час двох воєн, і я не бачив нічого подібного після Другої світової війни. Це надзвичайно складна система оборони. Росіяни не особливо вражають професіоналізмом чи знаннями на полі бою, але вони створили надзвичайно, можна сказати, видатну систему оборони яку важко подолати. І тут виникає питання, якщо ви розумієте ситуацію на полі бою, що ви збираєтеся робити далі.
Коли я був двозірковим генералом і нам треба було воювати, ми думали над різним питаннями, зокрема як адаптуватися. Я маю сказати, що українці адаптуються вражаюче. Надзвичайно складними є ці величезні мінні поля, траншеї, протитанкові рови, колючий дріт.
Українці утримують росіян на величезному фронті. Вони не дозволяють росіянам зосередитися на одному якомусь місці. ЗСУ створюють умови для продовження успіху після того, як завдають удари по російських місяцях зберігання боєкомплекту, авіабазам, по морським базам в Криму, логістичним лініям. Ви, можливо, не можете знищити міст, але ви можете зробити його таким, по якому неможливо їздити.
Застосовуються величезна кількість артилерійських систем. Дуже добре, що використовуючи західні артилерійські системи українські сили можуть завдати ударів по росіянам на більшій відстані. Всі це розтягування фронту змушують зменшувати спроможність росіян і створюють умови на полі бою. І, зрештою, коли з’явиться можливість, українці зможуть завдати рішучого удару резервними силами.
Зараз відбувається жорстоке протистояння, фактично будинок проти будинку, посадка проти посадки. Ви можете побачити це в Роботиному. Все це накопичується. І в мене є питання, коли російські сили почнуть сипатися, і коли вони дадуть тріщину, як ЗСУ скористаються цим? Чи готові здійснити розрив цієї важливої лінії комунікації між різними частинами, відрізати Крим від півдня України?
В ідеалі було б знищити Керченський міст. І коли це буде зроблено, тоді російські сили опиняться перед неминучим знищенням. Мені принагадуються перші складні місяці операції в Іраку. Я знаю, що таке складно, але не все так безнадійно. Ми знаємо, що ми робимо, ми починаємо накопичувати прогрес, і тоді досягаємо ефекту ланцюгової реакції. І ми сподіваємося побачити саме це. Нас дуже вражає робота українських військових, і ми вам всі вдячні.
Про перевагу в повітрі
Успіх ЗСУ можливий без переваги в повітрі, але із нею було б значно швидше.
Я не знаю чи інша сторона може досягти переваги у повітрі, тому що ППО в Україні надзвичайно вражаюча. Тому росіяни не можуть застосовувати ефективно свої повітряні сили. Американці надавали спочатку переносні зенітно-ракетні комплекси, а зараз надають системи ППО більшого радіуса дії.
Очевидно, що потрібно більше, для таких міст, наприклад, як Одеса. Але я думаю, що прогрес буде продовжуватися. Я ніколи не використовую терміни «успіх», «перевага», «перемога». Я завжди кажу «прогрес». Зрештою, прогрес буде сталим, і ви побачите це на полі бою.
Про відбудову України після війни
Я думаю, надзвичайно важливо занадто не прив’язуватися лише до поля бою. Я знаю, що це всіх цікавить, і всі ставлять питання про те, коли ми виграємо війну. Я думаю, що ми всі, не лише українці, а й усі ми, маємо зосереджуватися не тільки на тому, щоб перемогти у війні, а й на тому, щоб виграти майбутнє.
Я був партнером одних із найбільших інвестиційних фірм у світі, й зараз роблю це протягом 10 років. Питання для України стає таке: що зробить Україну напрямком для інвестицій? План подібний до плану Маршалла. Допомога, яку буде надавати ЄС і США – це дуже важливо. Але реальний успіх – це коли інвестиційні компанії з’являться в Україні.
Давайте дивитися на те, що необхідно в плані різних реформ. Цей уряд був саме для цього обраний, і він мусить досягти прогресу. Звичайно, це складно, але необхідно продовжувати зосереджуватися на цьому.
Коли я нещодавно зустрічався із президентом Зеленським, моє питання було таке: як ви у всіх цих різних сферах будете працювати? І він сказав, що парламент робить багато досягнень. Через кілька днів після того заарештували голову Верховного Суду. Для верховенства права це була дуже гарна ознака.
Надання зброї Україні
Не думаю, що в повільному наданні зброї Україні є політичні причини. На початку це було зрозуміло, це було логічно. Ми надавали «джавеліни», «стінгери», українці показували неочікувані результати.
Я не говорив, що росіяни швидко візьмуть Київ. Але, звичайно, були ті, хто говорили це. Я думаю, що логічно було мати певну пересторогу, як говорив президент Байден, що ніхто не хотів початку Третьої світової війни. Я був присутній, коли приймалися подібні рішення, і я розумію, як приймають ці рішення люди, що там вирішують, на відміну від тих, хто ззовні думає, чому ж не зробили чогось іншого. Я думаю, що деякі рішення мали б прийматися швидше, і зараз так вважаю.
Ми повинні визнати лідерство США. Не лише Білого дому, а й Конгресу, виконавчої влади, і всього народу Америки. Треба віддати їм належне, оскільки вони надали безпрецедентну підтримку за весь період після Другої світової війни. Цього б не сталося, аби не були прийняті деякі фундаментальні рішення з боку обох головних політичних партій в США. Звичайно, хотілося б, щоб певні рішення були швидшими.
Можливо, бажання уникнути ризиків було занадто високе, але я вже сказав, що коли сидиш у тій кімнаті де приймаються такі рішення, сприймаєш багато речей трохи по-іншому. І я дуже хотів, щоб прямо зараз були прийняті деякі необхідні на сьогоднішній день рішення для України, які мали б певний ефект каталізатора. Скажімо, рішення щодо танків M1 Abrams хотілося б мати прийманні на 6 місяців раніше. Щодо F-16 також треба швидше вирішувати це питання. І по іншим системам озброєння також.
Багато чого залежить, звичайно, і від успіху наступу України, який зараз відбувається. Але хочу вам сказати, що це вже не літній наступ, а осінній, який буде тривати до зими, до того, як він буде зупинений бездоріжжям і поганою погодою.
Я хотів би бачити, щоб робилося більше. Я завжди це кажу. Я не є політично заангажованим, я не зареєстрований на наступні вибори, не висловлюю позицію тієї чи іншої політичної партії. Я абсолютно неупереджений, і я сподіваюся, що ця підтримка для України буде зростати. Ми повинні зробити так, щоб Україна якомога краще була підготовлена і на наступний період наступу, який буде вже після бездоріжжя і паузи, яка буде викликана погодними умовами.
Немає якогось одного виду озброєння, яке б радикально змінило усю ситуацію. Це цілий набір озброєнь та систем. Що відрізняє українські Збройні Сили та їхніх командирів, так це залучення усіх сил та засобів, які є в їхній наявності. Зробити це слід в досить інноваційний спосіб зі здатністю адаптуватися до умов, що склалися. Це є віддзеркаленням нової системи ведення бойових дій. За цим майбутнє бойової справи.
Підтримка США. Вибори
Я не політик, я – солдат. Реалії полягають в тому, що президента Байдена будуть критикувати і за недостатню, і за велику підтримку України. Але Сенат має дуже серйозну підтримку України – і республіканці, і демократи підтримують. Сенат дуже згуртований. Так, до Конгресу є невеликі питання. Є ті, хто кажуть, що ми недостатньо робимо. Будь-якого президента критикують з обох боків. Це реалії Білого дому.
Питання полягає в тому, як зробити так, щоб американський народ рішуче продовжував підтримувати Україну у конфлікті, який є війною добра проти зла. І тут немає ніякого питання щодо цього. Культура в російських збройних силах спрямована на військові злочини. Ми дотримувалися Женевської конвенції, хоча і робили помилки.
У війнах бувають помилки, їх треба визнавати і намагатися уникати у майбутньому. Але, якщо говорити про російські збройні сили, військові злочини є їхнім стилем. Я був у Бучі, був у інших місцях. Я думаю, що це є ключем, щоб американський народ продовжував розуміти, що Україна бореться не просто за українську незалежність і територіальну цілісність, а що вона бореться за світ демократії, верховенство права, за добро проти зла. І якщо Путіна не зупинити тут, то що буде далі? Нам треба бути впевненими в тому, що всі наші європейські партнери також будуть надалі підтримувати Україну.
Ми мусимо не лише посилювати економічні та фінансові санкції і експертний контроль, нам треба забезпечувати їхнє краще виконання. Тому що, якщо ви наклали санкції, яких не дотримуються – то це дозволить росіянам виробляти додаткові системи озброєння і ракети.
Гарантії безпеки для України
Я сподівався на те, що буде запрошення України в НАТО на саміті у Вільнюсі. Я сподіваюся, що буде щось подібне наступного року у Вашингтоні. Але оскільки я був американським генералом, який служив в НАТО, я розумію ті виклики, які політика альянсу має перед собою.
Реальність полягає в тому, що буде надзвичайно складно отримати чіткий шлях до НАТО. Як директор ЦРУ я зрозумів, що світ не зажди такий, яким би ви хотіли, щоб він був. Мені б хотілося, щоб світ був такий, де Україна може стати членом НАТО і будуть всі ці гарантії. Я можу сказати, що деякі члени НАТО хочуть це зробити, я думаю, що генсек схильний саме до цього. Але він очолює альянс у якому США і 31 член, враховуючи Швецію. Я сподіваюся, що до наступного саміту складуться кращі можливості і ми отримаємо результат.
Ми багато говоримо про винахідливість України, її здатність до адаптації. Я захоплююся патріотизмом та витримкою українського народу. До повномасштабного вторгнення я був на парламентському засіданні в Мюнхені й там ми зустрічалися із парламентарями. Мене запитали: «Чи є у вас запитання до українських парламентарів?». Я запитав: «Чи будете ви, ваші сини та дочки боротися?». І вони мене запевнили абсолютно однозначно. Вони сказали: «Так, ми будемо боротися». І це мене абсолютно переконало. І те, що вони сказали, підтвердилося у вражаючий спосіб на практиці. Весь світ слідкує за вашою країною і захоплюється вами. Те, як українці мобілізувалися як народ – це неперевершено.
Раніше “Військовий кур’єр” опублікував інтерв’ю з генералом у відставці Річардом Берронсом. У 2013-2016 роках він очолював Об’єднане командування Збройних сил Великої Британії. До цього, Річард Берронс брав участь у командуванні миротворчими місіями союзників в Афганістані, Косово та Іраці. В розмові з журналістами, генерал Берронс ділиться думками щодо обсягів військової допомоги Україні, стратегії українського контрнаступу і того, скільки ще може тривати російсько-українська війна.
У опулікованій розмові британський генерал назвав три сценарії війни для України.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram, YouTube та Instagram.