Вночі проти 22 липня 1941 року три німецькі бомбардувальні ескадри здійснили потужний авіаудар по Москві. Це був перший наліт на радянську столицю.
За радянською версією, у нальоті брали участь 220 ворожих літаків, яким не дали організовано дістатися до міста. Було заявлено знищення 22 німецьких бомбардувальників.
Німецькі джерела повідомляють, що кількість літаків у рейді була меншою – 195, і підтверджують безповоротну втрату лише 1 бомбардувальника. Стрій літаків насправді не розбивався, під час нічних бомбардувань німці застосовували тактику “струмка літаків”. Бомбардувальники не йшли щільною формацією, а рухались уздовж однієї лінії один за одним на значний відстані. Це дозволяло розтягнути бомбардування на кілька годин, і ускладнити протидію.
Системні нальоти продовжувалися кілька наступних місяців. Гітлер оголосив їх помстою за радянські бомбардування Гельсінкі та Бухареста. У свою чергу радянське керівництво організувало в серпні 1941 року низку нальотів на Берлін силами до 10 літаків кожен, з мізерними результатами.
Про ефективність авіанаступу на Москву досі йдуть суперечки. З одного боку, відволікання від фронтових цілей і так перенапружених сил Люфтваффе було малоефективним. З іншого – нальоти відіграли вою роль в тогочасній “інформаційній війні”.