14 листопада 1940 року голова Раднаркому СРСР В’ячеслав Молотов, помахавши капелюхом на ґанку берлінського палацу Бельвю, сів у автівку та вирушив на вокзал. На цьому завершилися його перемовини з керівництвом нацистської Німеччини, які були піковою точкою співпраці двох тоталітарних режимів.
Потреба візиту на такому високому рівні та переговорів безпосередньо з Гітлером виникла через укладання 27 вересня потрійного союзу Німеччини, Італії та Японії, що базувався на попередніх “Антикомінтернівському пакту” і пакту “Вісі Берлін-Рим”. Потрібно було визначити відношення СРСР до нього і можливе приєднання до угоди, яка колись спрямовувалася проти більшовизму. Німці ж прагнули визначитидля себе позицію СРСР, і зрозуміти, які воєнні плани краще вводити в дію в 1941 році – проти Британії чи відновлювати Східний фронт.
Молотов, який не був ініціативним дипломатом і повністю залежав від інструкцій Сталіна, не міг продемонструвати тут належної гнучкості. В результаті позиція СРСР виявилася жорсткою і зарозумілою. Сталін хотів укласти “договір про взаємодопомогу”, тобто практично анексувати Болгарію, контролювати Румунію, Фінляндію, забезпечити радянську присутність у турецьких Протоках – по суті, йшлося про відновлення російських мрій початку ХХ століття. Такий “реальполітік” обурював і непокоїв Гітлера, якому сталінські анексії влітку того ж року у критичний для німців момент боїв у Франції продемонстрували хижість і ненадійність східного союзника.
З іншого боку, спрямувати апетити Сталіна в бік поділу азіатської частини Британської імперії також не випадало – важко було переконувати Молотова в остаточній перемозі над Англією з бомбосховища, куди високі сторони були загнані черговим нічним авіаударом Королівських ВПС. Прямим його наслідком був варварський німецький наліт на Ковентрі, що стався цієї ночі, 14 листопада.
З іміджевої точки зору перемовини 12-13 листопада вявилися черговою брудною плямою на репутації СРСР. Про них Британія та США не могли забути і після початку “Барбаросси”, і неодноразово були приводом попрікнути радянське керівництво пд час дипломатичних переговорів у воєнний і повоєнний час. А фотографії Молотова і Гітлера в “Правді” для самих радянських громадян стали символом мінливості і безпринципності радянської зовнішньої політики.
Цього ж дня 103 роки тому, 14 листопада 1918 року, гетьман України Павло Скоропадський оголосив про поновлення федерації з Росією, висловивши впевненість у тексті грамоти, що “інші шляхи були б загибеллю для самої України”, і що “її майбутнє тісно зв’язане з будучиною і щастям всієї Росії”. Того ж дня Директорія УНР почала антигетьманське повстання.