2 жовтня 1941 року згідно з планом операції “Тайфун” у наступ проти сил Західного і Резервного фронтів РСЧА перейшли основні сили німецької групи армій “Центр”. Ще раніше, 30 вересня, з Сумщини почала рух на Москву 2-га танкова група Гудеріана.
Попри фактичну рівність сил, навіть певну перевагу радянських військ у чисельності та техніці, за лічені дні три німецькі танкові групи успішно замкнули два масштабних оточення під Вязьмою та Брянськом. Загальні втрати радянських військ за перші два тижні жовтня на цій ділянці сягнули 1 млн. солдатів та офіцерів, з них майже 700 млн. полоненими. У ці самі дні на кіноекрани Рейху вийшов черговий випуск кіножурналу “Die Deutsche Wochenschau”, у яких вересневий розгром Південно-Західного фронту на схід від Києва справедливо був названий найбільшою переможною битвою в історії. Менше ніж за місяць після неї успіх операції “Тайфун” перевершив і ці карколомні результати.
Після замкнення оточень 4-7 жовтня Сталінові практично не було що протиставити німцям на шляху до Москви, до якої Готу та Гудеріану залишалося лише близько 200 км. 16 жовтня через звістки про появу німецьких мотоциклістів у пригородах Москви та “інсайд” про евакуацію уряду, столицю СРСР охопила паніка. Порядок, однак, був невдовзі наведений “залізною рукою”, а проти німецьких танкових колон у бій були кинути ополченці і курсанти. Сильні дощі, що перетворили дороги на багнистий кисіль з одночасним пониженням температури до нуля в середині жовтня мали величезний ефект на наступальні можливості німецьких танкових груп. До кінця місяця фронт зупинився на відстані близько 100 км від Москви.