Зранку 16 жовтня 1941 року вперше і єдиний раз за свою історію московське метро не відкрилося для пасажирів. Натомість в дію було введено екстрений план мінування підземної міської залізниці. Інший громадський транспорт також вийшов на лінії з великими перешкодами, а більшість підприємств було зачинено, без видачі вихідної допомоги працівникам.
Місто охопила паніка. Ходили різні чутки – що до Хімок прорвалися німецькі мотоциклісти, а біля станції метро “Сокіл” бачили німецький танк. Те що урядові установи, посольства спішно тікали з місто було вже не чутками, а наочною дійсністю. Почалося масове мародерство, керівники підприємств тікали з міста, неконтрольовано захоплюючи з собою матеріальні цінності. Пізніше доповідні свідчили, що зі своїх робочих місць утекло 779 керівних працівників, які викрали 1 мільйон 484 тисячі рублів, викрадено було також 100 легкових і вантажних автомобілів. Згодом у газетах буде надруковано невеличку постанову Мосвиконкому від 18 жовтня, якою віддавалися під суд двоє директорів магазинів – Кніжнерман і Фельдман – за “самовільне припинення роботи”, а також оголошувалося про відкриття 200 додаткових продмагів. Продовжувалися розстріли політв’язнів на полігоні “Комунарка”.
Причиною всьому була таємна постанова від 15 жовтня про евакуацію Москви, яка була введена в дію в недолуго радянському стилі. Своєю чергою, потреба в евакуації полягала в катастрофі Західного та Брянського фронтів, які за тиждень боїв втратили майже весь особовий склад, у тому числі 700 тис. полоненими. Німці майже безперешкодно вийшли до Можайської лінії оборони й знаходилися в 100 км від Москви (розвідзагін у Хімках швидше за все був міражем, створеним панікою). 19 жовтня вийшла постанова Державного Комітету Оборони про запровадження у столиці СРСР облогового стану, для робітників підприємств і спрямовано готівку й продукти з усіх навколишніх районів.
Спротив військ і бездоріжжя зі снігом, що зміниться на сильний мороз у листопаді, зупинять зрештою наступ німців у 30 км від міста.