21 вересня 1942 р. з аеродрому Боїнг Філд, Сіетл, штат Вашингтон, піднявся в повітря літак Boeing Model 345 з серійним номером 41-002, перший з трьох прототипів надважкого бомбардувальника XB-29, який у серії отримає прізвисько “Суперфортеця”.
Народжений як подальший розвиток B-17 “Flying Fortress”, новий дизайн мав багато революційних змін, зокрема пульти дистанційного керування кулеметними турелями, аналогивий комп’ютер для підрахунку випередження, повністю герметичний внутрішній простір. Літак мав небачений радіус дії 5200 км без бомб, або 2600 км з 5,4 т бомб на середній висоті чи 2,3 т на великій. Технічні інновації вимагали додаткових зусиль з доведення літака до серії, і систематичний їх випуск почався лише у квітні 1944 року.
15 червня 1944 року 68 B-29 з авіабази Ченьду в Китаї нанесли перший бомбовий удар по Японії з часів “рйда Дулітла”. З цього часу інтенсивність бомбардувань зростала повільно, з різким стрибком у листопаді, коли почала діяти авіабаза на Сайпані, одному з Маріанських о-вів у Тихому океані. 1000-й бомбардувальник вийшов з цеху в лютому 1945 року, і практично всі вони були спрямовані проти Японії. Кульмінацією історії були “рейси” бомбардувальника з прізвиськом “Enola Gay” на Хіросиму 6 серпня 1945 року і “Bockscar” на Нагасакі 9 серпня.Таким чином, B-29 залишається й досі єдиним носієм ядерної зброї, застосованим у реальних бойових умовах.
У 1944-1945 рр. 5 бомбардувальників під час рейдів на Японію з різних причин потрапили на територію СРСР і були інтерновані. З травня 1945 р. КБ Туполєва в екстреному порядку вивчала захоплені зразки, результатом чого рівно за два роки постала майже точна копія американського бомбардувальника, здатного нести надважкі атомні бомби – Ту-4.
(фото thisdayinaviation. com)