20 червня 1944 року в ході експериментального запуску німецька балістична ракета V-2 з серійним номером MW 18014 спромоглася піднятися на висоту 176 км над рівнем моря. Це майже вдвічі перевищило так звану “лінію Кармана”, яка вважається символічною межею між земною атмосферою і відкритим космосом.
Попри успішний і впевнений вихід у відкритий космос, ракета не змогла розігнатися достатньо, аби “падати на землю так швидко, щоб постійно її переганяти”, тобто для виходу на орбіту. Тому цей перший космічний політ був суборбітальним і швидко закінчився вільним падінням на землю.
В подальшому балістичні ракети націлювалися виключно на наземні об’єкти, бойове застосування V-2 у вересні 1944 – березні 1945 років мало на меті атаки Лондона та Антверпена. Апогей балістичної траєкторії у такому разі не перевищував 80 км і не виходив формально за межі земної атмосфери.
У 1946 році Сполучені Штати, які скористалися послугами ракетного інженера Вернера фон Брауна, продовжили експерименти з суборбітальними польотами і здійснили першу фото- і кінозйомку в космосі. Але тільки через 11 років, 4 жовтня 1957 року штучний об’єкт буде вперше виведений на земну орбіту – це буде радянський “Спутнік-1”.
Цього ж дня, але 82 роки тому, 20 червня 1939 року, в повітря вперше в історії піднявся літак, єдиною силовою установкою котрого був ракетний двигун.
Ним був німецький експериментальний літак He 176, пілотований Еріхом Варзіцем. Новий літак був результатом кількарічних розробок фірми Ernst Heinkel Flugzeugwerke у співпраці з інженерами Вернером фон Брауном та Гельмутом Вальтером. Уже в середині 1930-х років розробники зрозуміли, що поршневі двигуни мають природній ліміт швидкості близько 800 км/год, і для подальшого розвитку авіатехніки потрібно конструювати принципово нову силову установку.
Перші досліди з поєднанням традиційного і ракетного двигунів виконувалися на модифікованому винищувачі He 112, і саме на ньому Варзіц уперше здійснив політ на ракетному двигуні у 1937 році. Але He 176 став першим літаком, спеціально сконструйованим для нового двигуна, який не мав допоміжної силової установки.
Перший політ тривав близько 50 с і може вважатися цілком успішним. 3 липня 1939 року було виконано показовий політ спеціально для Адольфа Гітлера. Він залишився задоволеним, і Варзіц невдовзі отримав звання гауптмана. Однак, бажаної швидкості у 900 км/год досягнути не вдалося, так само, як і на He 178 – літаку з експериментальним турбореактивним двигуном. Тому розробки Гейнкеля не отримали подальшої підтримки Міністерства авіації, а перші серійні моделі з ракетним та турбореактивним двигунами належали фірмі В.Мессершмітта, Ме 163 і Ме 262 відповідно.