4 квітня 1949 року представники дванадцяти країн зібралися у Вашингтоні, столиці США, щоб підписати так званий Північноатлантичний договір. Цей документ, що складався лише з 14 статей, заклав основи колективної безпеки на десятиліття. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) продовжує виконувати ці функції зараз – навіть з урахуванням всіх проблем, пов’язаних з російською агресією проти України, що триває вже 9 років.
Підписання договору в 1949 році було відповіддю на загрозу з боку Радянського Союзу, що мало виявлення у переворотах проти демократично створених урядів у країнах Центральної та Східної Європи, спроби змінити режим турецьких Проток (давня російська іперська амбіція), і нарешті блокаду Західного Берліна, яка тривала вже 10 місяців на момент підписання угоди. Однак завдання договору були ширші – не лише протидіяти безпековим загрозам власності чи території з боку певної держави, а, як висловився президент США Д. Ейзенхауер у 1954 році, «тримати сили безпеки, щоб захистити спосіб життя».
Подальша ескалація політичної напруженості в Європі та світі, зокрема Корейська війна, що спалахнула в 1950 році, сприяли швидкому розвитку інституцій НАТО. У Парижі було створено Штаб Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SHAPE), який згодом передислокувався до Бельгії, а вже 1952 року до Організації вступили Греція і Туреччина. Сьогодні, 4 квітня 2023 року, до НАТО приєднується Фінляндія, збільшуючи кількість країн-учасниць Організації до 31. Цього ж дня, але 229 років тому, 4 квітня 1794 року, війська повстанців Речі Посполитої завдали рішучої поразки російській армії генерала Тормасова під Рославицями. 105 років тому, у 1918 рці, українськими та німецькими військами було визволено Катеринослав, а 55 років тому, в 1968 році, у Мемфісі, США, вбито видатного борця проти расизму Мартіна Лютера Кінга.