Зранку 23 липня 2014 року підрозділи 95-ї, 24-ї, 25-ї, 51-ї бригад ЗСУ і групи Нацгвардії з різних боків увійшли до Лисичанська з метою зачистити місто від бойовиків. Попри добре підготовлену оборону та вогневий опір незаконного збройного формування “Лешего”, всі штурмові групи вже в другій половині дня з’єдналися в центрі в районі залізничного вокзалу. Після цього організований опір припинився, бойовики малими групами почали втікати з міста.
Лисичанська операція (22-24 липня) наразі є найбільшою операцію ЗСУ в нинішній війні, як за чисельністю задіяних сил, так і за своєю оперативною глибиною. Успіх був забезпечений уже відпрацьованою тактикою оточення опорних пунктів бойовиків і позбавлення їх постачання, після чого боєздатність НВФ різко падала. Сєвєродонецько-Лисичанську агломерацію за розміром можна співставити з м. Грозним (бл. 250 тис. мешканців), однак досвід штурму великого міста в українському випадку виявився разючо відмінним. Лисичанськ було захоплено за добу, з мінімальними військовими втратами і без руйнувань житлової забудови. Як казав начальник штабу АТО генерал Назаров:
“На відміну від Грозного, де в місто заходила танкова бригада без підтримки піхоти, у нас попереду йшла піхота, а бронетехніка йшла позаду і використовувалася як прикриття. Піхота під прикриттям рухалася під піддашшями будівель, взаємно прикриваючи тих, хто просувався протилежним боком вулиці, вперед висувалися дозори. Магістралей, де супротивник мав можливість перевищувати висоту по лінії прицілювання та можливість вести кинджальний вогонь уздовж вулиці, намагалися уникати“.
(фото Таємниці війни)