20 липня 1954 року Отто Джон, голова розвідки Федеративної республіки Німеччина, брав участь у церемоніях до 10-річчя замаху на Гітлера. Після урочистостей він зник на три дні, після чого віднайшовся у Східному Берліні.
Протягом наступних місяців Отто Джон робив публічні заяви з критикою “політики ремілітаризації” канцлера ФРН Конрада Аденауера, співпраці з колишніми нацистськими офіцерами, інтеграції Західної Німеччини до військових міжнародних структур країн Заходу. Одночасно він інтенсивно допитувався співробітниками КДБ у Москві і Штазі в Берліні.
12 грудня 1955 року Отто Джон знову втік і повернувся до Західної Німеччини, де був негайно заарештований. Він заперечував свою втечу до НДР як свідомий крок. За його словами, він був накачаний наркотиками і викрадений. Згода на співпрацю з комуністичними спецслужбами була актом відчаю, бо він вважав себе безнадійно скомпрометованим. Він був визнаний винним у зраді, засуджений до 4 років ув’язнення, але вже 28 липня 1958 року вийшов на волю. Решту життя він безуспішно намагався досягти реабілітації і помер 1997 року в Іннсбруці, Австрія.
(фото Wikimedia Commons)