Близько 15.00 23 жовтня 1956 року в центрі Будапешта зібралася 200-тисячна молодіжна демонстрація, яка вимагала виведення з країни радянських військ, повернення до уряду поміркованого політика Імре Надя, проведення вільних виборів, перегляду виробничих норм, ліквідацію угорського Управління держбезпеки. Досить швидко мітинг набув виразних антирадянських рис. Під вигуки “Росіяни, забирайтеся додому!” маніфестанти почали зривати комунітичну символіку з будівель, і з цього часу угорський прапор з діркою по центру замість комуністичного гербу перетворився на символ революції. Надвечір у Будапешті було повалено 10-метрову статую Сталіна.
На той момент криза в Угорщині, як і в інших країнах “народної демократії”, уже кілька місяців переростала з економічної, викликаної “радянізацією”, у політичну. Під впливом подій у Польщі, а також загрозливих змін у керівництві країни, ширився студентський рух. Громадськість непокоїла відставка та репресії по відношенню до міністра-реформатора Імре Надя, призначення новим очільником державної партії (Угорської партії трудящих) керівника Управління держбезпеки Ерньо Ґерьо. Під тиском настроїв населення влада поновила Надя в партії, але вже було запізно.
Увечері 23 жовтня масові заворушення переросли у бої з силовиками, і в підсумку керівник поліції беззастережно виконав вимоги повстанців. У ніч проти 24 жовтня Імре Надя було призначено прем’єр-міністром, але водночас уряд неохоче погодився на радянську інтервенцію – начальник радянського Генштабу маршал Соколовський наказав ввести війська до міста, а з 2-ї години ночі було оголошено військовий стан.
Рішучість повстанців і невдалі рішення радянської сторони (обіцянка невтручання 30 жовтня була наступного дня порушена), призвели до ескалації розриву з СРСР. Уряд Імре Надя оголосив про вихід з Організації Варшавського договору, натомість 4 листопада під керівництвом маршала Жукова почался операція “Вихор” – збройне захоплення Будапешта. За кілька днів боїв місто в цілому було взято під контроль. Імре Надя незабаром вдалося заарештувати і 16 червня 1958 року – повісити. Маршал Жуков отримав за операцію 4-у зірку Героя Радянського Союзу. У подіях також помітну роль відіграв Юрій Андропов, майбутній генсек, а тоді – посол СРСР в Угорщині. Всього в Угорській революції 1956 року загинуло 2652 угорських громадян і 19226 поранено; загинуло 669, зникло без вісті 51, поранено 1540 радянських військовослужбовців.