fbpx

15 червня 1389 року відбулася драматична воєнна подія – битва на Косовому полі між сербсько-боснійською та османською арміями які очолювалися, відповідно, князем Лазарем Хребеляновичем і султаном Мурадом І.

Хоча загалом визнано, що турецька армія мала певну перевагу перед сербами – близько 30-40 проти 25 тисяч, боротьба була вельми запеклою. Сербська кіннота у центрі змогла створити загрозу прориву, і один з кіннотників, Мілош Обіліч спромігся смертельно поранити самого османського султана Мурада І. Але це не позначилося на ході битви – його син Баязид, швидко дізнавшись про загибель батька, одразу наказав задушити свого брата Якуба і перебрав на себе командування.

Під тиском турків союзник і зять Лазаря, жупан Рашки Вук Бранкович зі своїм загоном покинув поле бою, і це дозволило мусульманам завдати остаточної поразки решті сербської армії. Поранений князь Лазар потрапив у полон і негайно був страчений.

Нутрощі султана Мурада І були поховані там же, на Косовому полі, і над ними пізніше було зведено гробницю, яка є місцем паломництва мусульман, і яка неодноразово піддавалася вандалізму з боку сербів-християн, у тому числі в 1999-2006 роках.

У сербській національній історії день битви – день святого Віта, або “Відовдан” – має надзвичайне значення, як драматичний перломний момент, після якого країна на чотири з половиною століття опинилася під іноземним та іновірним пануванням. Після перерахунку дати на григоріанський календар він став припадати на 28 червня, і саме з цією датою пов’язаний Сараївський інцидент, що призвів до Першої світової війни, а також Відовданська конституція Королівства сербів, хорватів і словенців, прийнята сто років тому, у 1921 році.