18 вересня 1454 року 15-тисячне військо Тевтонського ордену на чолі з Бернардом фон Цінненбергом (Шумборським) зустрілося під Хойницями з 20-тисячною польською армією, очолюваною королем Казимиром IV Яґеллоном. До кінця дня польське військо було вщент розбите, але хід баталії своєю непередбачуваністю дещо нагадував славетну Грюнвальдську битву 1410 року, хоч і з протилежним результатом.
На початку битви польська кіннота проломила порядки тевтонського війська, змусила відступити кінних рицарів, захопила в полон самого фон Цінненберга, однак піхота спромоглася закріпитися в рухомому таборі – вагенбурзі. Це був один з перших випадків використання табірної тактики, вельми популярної в XVI – XVII ст.
Контратака напівзабутого в Хойницях німецького підрозділа спричинила паніку в польських лавах, і орденська кіннот приєдналася до піших загонів у вирішальному наступі. Командування на себе знов перебрав Цінненберг-Шумборський. Короля Казимира IV, який згідно з польським наративом, сам героїчно бився в перших рядах, умовили покинути поле бою, на якому загинуло кілька компетентних польських командуючих. Втрати поляків склали понад 3 тис. лише загиблими.
В подальшому, однак, Тринадцятилітня війна тривала зі змінним успіхом, і саме захоплення Хойниць поляками стало підсумком бойових дій, що завершилися принизливим для Тевтонського ордену Торунським миром 1466 року.