5 червня 1967 року авіація Ізраїлю здійснили раптовий превентивний напад на аеродроми ВПС Єгипту та Сирії, а сухопутні сили почали вглуб Сінайського півострова. Так розпочалася один з найбільш значущих військових конфліктів новітньої історії.
Причиною конфлікту був тиск на Ізраїль сусідніх арабських країн, які за дієвої підтримки СРСР зажадали виведення миротворчих військ ООН і початку блокади Тиранської протоки, через яку Ізраїль сполучався з Червоним морем та Індійським океаном. Ізраїль заздалегідь оголосив, що сприйматиме ці дії як казус беллі, але мобілізацію арабських країн це не зупинило. Більшість із них розірвали дипломатичні відносини з США, допомогу Єгипту, Сирії та Іорданії збирався надати також Ірак.
В результаті операції “Фокус” – ранкового удару по аеродромах Єгипту – ВПС Ізраїлю знищили понад 300 єгипетських літаків, а коли Сирія намагалася завдати авіаудари у відповідь, перемкнулися і на цей напрямок. Всього протягом кількох днів ізраїльські пілоти знищили 452 ворожих літаки, втративши 19 власних – з двох сотень, наявних на момент початку бойових дій.
На землі успіхи були не менш вражаючими. Бронетанкові бригади блискавично пройшли крізь Синайську пустелю, вийшли до Суецького каналу, розбили сирійські війська на Голанських висотах, аеромобільні підрозділи захопили Старе місто Ієрусалима. Загалом 100 тис. дієвої армії Ізраїлю завдала на порядок більших втрат Єгипту і Сирії, у 2,5 рази поступаючись їм у чисельності.
Лише пряма вимога ООН припинити бойові дії зупинила розгром антиізраїльської коаліції. СРСР та весь комуністичний блок розірвав дипломатичні відносини з Ізраїлем. Резолюція №242, прийнята в листопаді, вимагала від Ізраїлю повернути захоплені території в обмін на гарантії миру і безпеки. Однак справжня розрядка і розв’язання окремих складових конфлікту стали можливим лише завдяки Кемп-Девідським угодам 1978 року.