25 листопада 1491 року після 8-місячної облоги фортеці Гранада, столиці однойменного емірату, між мусульманами та військом християнської королівської пари – Фердинанда з Арагону та Ізабелли Кастільської – було укладено тимчасове перемир’я.
Під час завішення зброї були випрацювані умови капітуляції Гранади, які султан Боабділ, правитель Гранадського Емірату був змушений прийняти. Тим самим була завершена 10-літня Гранадська війна, а територія емірату остаточно перейшла під владу християнських монархів у січні 1492 року. Непрямим наслідком цього був дозвіл королеви Ізабелли спорядити експедицію з пошуку морського західного шляху до Індії, яку очолив італйський мореплавець Христофор Колумб.
Хоча загалом мусульманське населення залишалося лояльним до іспанців, певні тертя і утиски зберігалися. Сучасні історики вважають етнічну політику іспанської королівської пари не вельми вдалою, через що достатньо заможні регіони мусульманської Іспанії зазнають значних збитків у наступні роки.