29 вересня 1621 року польське посольство на чолі з Яковом Собеським почало перемовини з турецьким султаном Османом ІІ під Хотином. 9 жовтня було підписано мир, яким завершилася одна з найяскравіших сторінок військової історії Східної Європи.
Протягом майже трьох місяців турецько-татарське військо з одного боку, і армія Речі Посполитої – з іншого, перебували в кривавому протистоянні біля фортеці Хотин на Дністрі. Спроба “переглянути невигідний мир під Бушею 1617 року призвели до Цецорської поразки 1620 року і повномасштабного походу османів до Півнчіної Бесарабії, що загрожував уже внутрішнім землям Речі Посполитої. Королівське військо великий гетьман Литовський Ян Кароль Ходкевич, а на допомогу йому до 40 тис. козаків привів гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний.
Затяжна битва спричинила смерть обох талановитих командувачів – Ян Ходкевич помер 24 вересня від хвороби, а Сагайдачний пішов з життя у квітні 1622 року в Києві, через отримані в битві поранення. Мир з османами, підписаний 9 жовтня 1621 року, на перший погляд був невигідний, бо повторював умови попереднього договору 1617 року. Однак, він означав, що повне напруження сил Османської імперії виявилося марним – султанське військо не змогло здолати менше за чисельністю польсько-козацьке, і, попри великі втрати, не змогло завдати поразки Речі Посполитій. Битва стала зразковим прикладом звитяги запорозьких козаків на службі короля і великого князя, чимало допомігши формуванню козацького політичного світогляду та оформивши політичні вимоги козаків, що знайдуть своє втілення в повстаннях 1620-30-х років та особливо – у розбудові гетьманської держави Богдана Хмельницького.
(фото – картина Юзефа Брандта “Ходкевич у битві під Хотином”, з відкритих джерел)