24 листопада 1638 року в урочищі Маслів Став на козацькій раді за участю польських комісарів було прийнято запропоновану сеймом “Ординацію Війська Запорозького”. Згідно з цим документом фактично скасовувалася виборність козацької адміністрації, реєстр встановлювався на рівні 6 тис. козаків, що й близько не відповідало реальній чисельності козацтва. Замість гетьмана встановлювалася посада старшого комісара в Трахтемирові.
Козаки визнали настільки жорсткий документ лише після поразки найбільшого на той момент козацько-селянського повстання під проводом Якова Остряниці та Дмитра Гуні. Прийняття “Ординації” було мментом повнго замирення Речі Посполитої, яка наступні десять років користуватиметься справжнім “золотим спокоєм” як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Однак, спокій був вельми оманливим. Насправді “Ординація” лише підготувала ґрунт для більш потужного козацького виступу, оскільки своїми утисками ліквідувала принципові відмінності між реєстровим та нереєстровим козацтвом. Тому коли через кривди, заподіяні чигиринському сотнику Богдану Хмельницькому, з’явиться новий привід до повстання, одностойна соціальна підтримка уможливить повний перехід Наддніпрянської України під управління козацької старшини і створення зі структури Війська Запорозького де-факто суверенної козацької держави.