334 роки тому Іван Мазепа здобув гетьманську булаву

25 липня (4 серпня) 1687 року в козацькому таборі на річці Коломак, що на Полтавщині, були укладені договірні статті між Військом Запорозьким і Московським царством. Поновлення договору супроводжувалося обранням нового гетьмана, яким став колишній генеральний осавула Іван Степанович Мазепа.

Переобрання було наслідком старшинського перевороту і бажанням московського уряду віднайти винуватого за поразку першого Кримського походу. Попередника – Івана Самойловича було заслано до Сибіру з конфіскацією майна, його сина Григорія замучили до смерті.

В основу нової угоди були покладені відносно “ліберальні” Глухівські статті Дем’яна Ігнатовича-Многогрішного (1669 р.), але з суттєвими новими обмеженнями гетьманської влади. Заохочувалися старшинські доноси, у Батурині розташовувався стрілецький полк, традиційно вже заборонялися зовнішні зносини. При оприлюдненні указів потрібно було згадувати, що “Малоросія” – то в першу чергу частина “Його царської пресвітлої Величності самодержавної держави” Заохочувалися шлюби між представниками московського дворянства і козацької старшини.

Жорсткі умови статей з 1689 року були замінені фактично ручним управлінням молодого царя Петра І. Мазепі довгий час вдавалося завдяки дипломатичним здібностям тримати певний рівень реальної автономії, однак з початком Великої Північної війни у 1700 році поле можливостей для цього суттєво зменшилося.

(фото ЦДІАК)