27 червня (8 липня) 1709 року шведська армія, яку підтримували козаки Івана Мазепи і Костя Гордієнка, зазнали поразки від російського війська, очолюваного номінально царем Петром І.
Битва мала далекосяжні наслідки в подальшій історії України, однак її результат не має дивувати з огляду на реальне співвідношення сил під Полтавою. Росіяни мали понад 80 тис. війська, у тому числі 52 тис. регулярного, а загальні сили під командуванням Карла ХІІ заледве сягали 37 тис. У шведів було лише 10 тис. піхоти проти 33 тис. у Петра І, а вона відігравала вирішальну роль у битві та в облозі Полтави. Російська перевага у кількості гармат була майже абсолютною. З обох боків супротивників супроводжували по 4 тис. українських козаків, які не брали активної участі в баталії.
Поразка шведів погіршилася проблемами під час відступу і переправи через Переволочну, де через брак козацького флоту більшу частина армії, у тому числі козаків Мазепи, потрапила в полон. У вересні 1709 року і сам Мазепа помирає в Бендерах. Тим не менш, виступ Мазепи сприяв остаточному формуванню української козацької ідентичності, і завдяки ньому козацька Україна зайняла своє помітне місце у політико-географічних уявленнях європейців.