1 серпня 1991 року, після підписання у Москві договору “СНО-1” про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, Президент США Джордж Буш попрямував з офіційним візитом до Києва. Тут, у приміщенні Верховної Ради УРСР, він виголосив промову, яку неоднозначно сприйняли і в Україні, і у Сполучених Штатах.
З одного боку, і промова, і візит мали величезне символічне значення, будучи першою ознакою визнання США суверенітету України. Директор Українського інституту в Гарварді (HURI) Сергій Плохій у книзі “Остання імперія” звернув особливу увагу на прагнення Джорджа Буша-старшого вживати слово Ukraine без артиклю the. Американські українці системно проштовхували цю мовну реформу, щоб підкреслити значення України як держави, а не як географічного регіону.
Однак, Буш мусив також підтримати Президента СРСР Михайла Горбачова. Від нього щойно були отримані величезні поступки в рамках “СНО-1”, і тепер здавалося важливим уникнути “югославського сценарію” у країні з другим у світі ядерним потенціалом. Тому, попри всі реверанси, Буш підкреслив, що “свобода не дорівнює незалежності”. Він закликав українців орієнтуватися на загальносоюзний центр за умов його відданості ідеям свободи й демократії.
Це розчарувало не лише національно-демократичні сили в УРСР, але й американських виборців. Преса моментально назвала промову “Chicken Kiev”, з подвійним значенням – “котлета по-київськи” та “київський боягуз”. Представники української діаспори у США влаштували бадьору акцію протесту під Білим домом.
Поміркована тактика Буша не порятує Горбачова, який буде політично знищений серпневим путчем ДКНС, а через 23 дні після промови у тому ж приміщенні ВРУ буде прийнято Акт проголошення незалежності України. Розчарування виборців докладеться до поразки Буша на президентських виборах 1992 року.