27 червня 1991 року підрозділи Югославської Народної Армії перетенули словенський кордон біля Метлики, а її підрозділи, дислоковані поблизу столиці, вирушили до міжнародного аеропорту Любляна.
Так почалася Десятиденна війна – конфлікт між силами тероборони Словенії та збройними силами СФРЮ. Командування ЮНА почало бойові дії через проголошення незалежності Словенії та Хорватії 25 червня того ж року. Становище словенської тероборони ускладнювалося тим, що частини ЮНА на початку війни були не лише на кордоні, але й у стратегічних пунктах самої Словенії, яка до цього моменту формально була у складі СФРЮ.
Попри те, що на початку операції ЮНА вдалося прорватися до аеропорту Любляна, по якому наносилися авіаудари, словенцям вдалося його відбити, а також зупинити просування ЮНА на інших напрямах. Міноборони СФРЮ було налаштовано рішуче і пропонувало розширити операцію, встановити у Словенії режим диктатури. Уряд СФРЮ не був готовий до цього; у конфлікт також втрутився Європейський Союз.
Зрештою, 7 липня 1991 було підписано Бріонське перемир’я між Словенією, Хорватією та СФРЮ за посередництва Європейського Союзу. ЮНА припиняло бойові дії, а республіки на три місяці відкладали імплементацію декларацій про незалежність. Зрештою, це не зупинило розпад Югославії, 26 жовтня останні частини ЮНА залишили Словенію.
Цього ж дня 358 років тому почалася ніжинська Чорна рада – представницьке зібрання козаків та інших верств населення Лівобережної України. Перебіг подій був кривавим і драматичним. Гетьманом спромігся стати колишній кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховцький, який негайно стратив опонентів – полковників Василя Золотаренка і Якима Сомка. Невдовзі Брюховецький визнає оновлення договірних статей з Москвою, які зведуть автономію козацької України майже нанівець.
Важливість і драматичність цієї події розуміли автори козацьких літописів, їй же Пантелеймон Куліш присвятив свій твір, перший історичний роман в українській літературі, що був виданий особливим українським правописом у 1857 році.