9 червня 1999 року було підписано Куманівську угоду між створеними для цієї нагоди Силами безпеки в Косово (KFOR) з одного боку, і урядами Федеративної Республіки Югославія та Республіки Сербя – з іншого.
Підписана угода зупинила бойові дії в Косово між югославсько-сербськими військами та албанською Армією визволення Косово. Угода також означала, що не будуть відновлюватися авіабомбардування НАТО, що тривали з березня 1999 року через провал мирного процесу в Рамбуйє. Згідно з угодою, контрольовані Сербією сили послідовно відступали за межі Косово, а контроль над територіями переходив до KFOR.
Незабаром після введення угоди в дію, Армія визволення Косова була розформована. Довготривалий конфлікт мав результатом втрату домівок сотнями тисяч переміщених осіб, численні військові злочини сербських військ проти албанського населення, що мало наслідком ексцеси по відношенню і до тих сербів, що залишилися в Косово після перемир’я. Понад 400 сербів загинуло під час авіабомбардувань Белграду та інших сербських міст, попри те, що авіаудари планувалися так, щоб мінімізувати жертви серед мирного населення.
На момент підписання перемир’я президенту ФРЮ Слободану Мілошевичу вже було висунуто звинувачення у злочинах проти людства. Він буде заарештований у квітні 2001 року і помре від серцевого нападу між засіданнями Міжнародного трибуналу Гаазі 11 березня 2006 року.
Після підписання угоди, у ніч на 12 червня, у момент введення сил KFOR на територію Косово, російський загін здійснив раптове вторгнення і зайняв аеропорт у Приштині. Він прорвався туди раніше, ніж до нього дістався британський підрозділ. Росіяни у грубій формі та з погрозами зброєю зупинили просування британців, які не наважилися на ескалацію конфлікта та оточили аеропорт. У росіян незбаром почалися проблеми з постачанням. Зрештою, сторони домовилися про розрядку. Російський контингет залишився в Косово але без надання йому окремої зони контролю.