17 (29) листопада 1830 року на палац намісника в Царстві Польському великого князя Костянтина Павловича було скоєно збройний напад загону польських офіцерів та цивільної шляхти на чолі з Людвіком Нобеляком і Северином Гощинським. Невдовзі по захопленню палацу вся Варшава опинилася в руках повсталих, і Царство Польське де-факто стало незалежним від Росії. Виступ був викликаний чутками проте, що польські частини у складі російської армії можуть бути використані для придушення Липневої революції у Франції. Таким чином ланцюжок революційних виступів продовжився польським Листопадовим пвстанням 1830-31 років.
Виступ виявився найбільш успішним у період польської бездержавності ХІХ ст. Влада була передана вже існуючій Адміністративній раді на чолі з А.Чарториським. Але поступово під тиском патротичних сил він відійшов від ідеї домовитися з царем Миколою І. У січні було проголошено незалежність Реч Посполитої в кордонах 1772 року, а щоб залучити соцальну підтримку українських і білоруських земель, було сформульовано лозунг “За нашу і вашу свободу!”.
Польська армія виявилася достатньо спроможною, щоб відбити перший наступ російських військ у лютому 1831 року, однак у підсумку Варшава була оточена і взята штурмом у вересні 1831 року. Більшість російської інтелігенції виступило на підтримку царату і репресій прои Польщі, зокрема і Олександр Пушкін у своєму вірші “Клєвєтнікам Росії”.