25 січня 1996 року в селі Гораймівка (нині Луцький район на Волині) народився Андрій Снітко – боєць батальйону “Азов”, який у 2014 році брав участь у перших боях з росіянами за Маріуполь та Іловайськ.
У 11 років хлопець став сиротою. Його усиновила мешканка сусіднього селища Маневичі, ставши для Андрія другою мамою. У дитинстві та юності майбутній воїн захоплювався спортом. Сам змайстрував боксерську грушу на якій відпрацьовував удари.
Після закінчення Маневицької загальноосвітньої школи № 1, Андрій вступив до Інституту фізичної культури і здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Але перервав навчання через участь у Революції гідності в Києві.
Після перемоги Євромайдану, коли росіяни вдерлися у Крим і на Донбас, Андрій Снітко знову не міг стояти осторонь захисту Батьківщини. Він регулярно ходив у військкомат і просився у військо, але йому щоразу відмовляли через вік – хлопцеві на той час тільки-но виповнилося вісімнадцять.
У травні 2014 року він таки зміг потрапити до лав українським захисників. Разом із однокурсником Сергієм Денисюком, Андрій пішов добровольцем до батальйону “Азов”, який формувався у Києві. Серед “азовців” він отримав позивний: “Хома”. У складі батальйону брав участь у визволенні від російських бойовиків Маріуполя та навколишніх сіл.
“Він намагався завжди і всюди бути першим. Кожен бойовий виїзд був для нього неначе свято”, – згадував його побратим Сергій Денисюк.
У серпні 2014 року боєць із Маневичів мав їхати у відпустку додому та складати сесію в інституті і вже навіть отримав відповідний дозвіл командира. Та коли Андрій дізнався, що готується операція зі звільнення Іловайська, одразу передумав: “Я маю бути зі своїми хлопцями. Ось звільнимо це місто, тоді й поїду додому”.
20 серпня він разом з побратимами проводив штурм однієї з вулиць в Іловайську. Його група зустріла шалений спротив з боку окупантів. Росіяни та бойовики почали закидати гранатами укриття, в якому сховалися українські бійці. Одна з гранат впала поруч з українськими воїнами. Андрій Снітко, майже не роздумуючи, накрив гранату своїм тілом… і загинув. Але своїм героїчним вчинком врятував від смерті двох побратимів.
Поховали Андрія у Маневичах. Його іменем назвали школу у якій він колись вчився та одну з вулиць у селищі. У листопаді 2016 року бійцю “Азова” було посмертно присвоєне звання Герой України.
Не зважаючи на юний вік, Андрій Снітко показав приклад великої самопожертви, поклавши душу і тіло заради своєї Батьківщини. І назавжди увійшовши до пантеону героїв війни за незалежність України.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.