На світанку 25 жовтня 1854 року російське з’єднання на чолі з генералом Павлом Ліпранді атакували турецькі редути, що прикривали підходи до Балаклави – відтепер основної бази постачання союзної армії в Криму. Лише за місяць до того почалася облога Севастополя.
Битва під Балаклавою відома своїм драматичним і неодзнозначним розвитком. У британській військовій історії з нею пов’язано одразу дві надзвичайно символічних події – “Тонка червона лінія” та “Атака Легкої бригади”. Перша подія сталася близько 9.15, коли 93-й полк шотландських горців, будучи останнім заслоном від ворожої кавалерії, вишикувався не в каре, як того вимагали статути, а в тонку і довгу лінію, глибиною в два шереги. Завдяки рішучості захисників навіть такої глибини виявилося достатньо, щоб відбити кінну атаку росіян, і з легкої руки журналістів вираз став дуже популярним в Британії.
За дві години після цього сталася наступна символічна подія – через неточний наказ, переданий ад’ютантом головнокомандувача лорда Раглана командиру кавдивізії Лукану і Легкої бригади Кардигану. В результаті кількасот елітних кавалеристів були кинуті в атаку в долину, просто на російські гармати. Бригада втратила 2/3 своєї початової чисельності в 700 шабель, з них близько 120 загинули на місці. Тим не менш, вона спромоглася виконати наказ і навіть викликала відступ росіян. Пізніше епізод став знаменитим завдяки віршу поета Альфреда Тенісона.
У підсумку, битва завершилася без певного результату. Однак мораль росіян дещо зросла після катастрофи на річці Альмі. Вони захопили стратегічно важливу лінію редутів, що загрожувало союзним комунікаціям. Їм не вдалося зірвати облогу Севастополя, однак британці та французи відтепер не могли розраховувати на швидкий та успішний штурм міста. Кампанія перетворилася на багатомісячну облогу.