145 років тому цар заборонив україномовні книги

30 травня 1876 року російський цар Олександр ІІ, будучи на відпочинку на мінеральних водах в Емсі, видав указ, що забороняв поширення україномовної літератури та запроваджував низку репресивних заходів проти українофілів – місцевих інтелігентів, що намагалися захистити культурні права української нації.

Першим пунктом указу заборонялося ввезення українських книг з-за кордону – тобто, переважно, з Західної України. Повторювалися заборони Валуєвського циркуляру щодо друку українським правописом, але крім того, заборонялася і публікація художнів творів, перекладів, театральні постановки. Ліквідовувалася наукова іпостась київської громади – Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, газета “Київський телеграф”. П.Чубинського та М.Драгоманова звільняли з університету. Останній невдовзі емігрував до Женеви і почав там у співпраці з галицькими радикалами випускати часопис “Громада”.

Указ проявив турботу і про галицьких москвофілів, зобов’язавши відповідні відомства матеріально підтримати москвофільську газету “Слово”. За іронією долі, щорічна таємна субсидія до газетярів так ніколи й не потрапила, але інформація про намір таємного фінансування стала згодом відома австрійській владі і зіграла помітну роль у “розгромі” москвофілів на початку 1880-х років.

У розробці та прийнятті указу значну роль відграв місцевий київський “малорос”, освітній діяч Михайло Юзефович. За 30 років до того він же зіграв помітну роль у викритті Кирило-Мефодіївського братства.

Дія указу була де-факто скасована “жовтневим маніфестом” Миколи ІІ від 17 (30) жовтня 1905 року, що давав підданим обіцянку дотримуватися базових прав і свобод.

У цей же день 590 років тому в Руані було страчено на багатті Жанну д’Арк. А 30 травня 1896 року відбулася Ходинська трагедія – майже 1400 осіб загинуло у тісняві на народному гулянні на околиці Москви з нагоди коронації останнього російського імператора і царя – Миколи ІІ Романова.