22 жовтня 1878 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї дійсного статського радника народився Вадим Михайлович Богомолець. Він отримав добру середню освіту в Кишинівській гімназії та вищу на юридичному факультеті Харківського університету. Богомолець почав юридичну практику в Полтавському окружному суді, але зрештою перейшов на роботу до Севастополя, працював у військово-юридичних органах Чорноморського флоту, дослужився начальника Головної військово-морської судової управи ЧФ.
Вадим Богомолець позитивно зустрів Українську революцію 1917 року, увійшов до Української чорноморської громади, проводив агітацію серед матросів і солдатів у Севастополі, викладав їм історію України. Був членом Українського Генерального військового комітету, створеного в травні 1917 року.
Будучи фаховим юристом, брав активну участь у створенні першого українського військового міністерства – Генерального секретарства морських справ, створеного Законом Української Центральної Ради від 31 грудня 1917 року (за старим стилем).
Оскільки він був єдиним керівним працівником у Секретарстві, хто мав юридичну освіту, саме Вадим Богомолець вважається основним автором “Тимчасового закону про флот Української Народної Республіки” від 14 (27) січня 1918 року. Стаття 1 Закону промовляла: “Російська Чорноморська флота військова і транспортна проголошується флотою Української Народної Республіки”. В наступних статтях конкретизувався вигляд військово-морського прапору УНР.
Хоча Тимчасовий закон не міг бути повністю імплементований в умовах зими 1918 року, він мав важливе значення як прецедент і використовувався у перемовинах з РФ після 1991 року щодо майбутнього Чорноморського флоту ліквідованого СРСР.
За Гетьманату Скоропадського Вадим Богомолець був очільником військово-морський суду Української Держави, Головного військово-мрського управління при морському міністерстві, отримав звання генерал-хорунжого, а з поверненням УНР – відправлений як морський аташе до Румунії.
Згодом емігрував до Туреччини, а звідти – до Франції, де помер у квітні 1936 року.