15 жовтня 1894 року за наказом французького військового міністра Огюста Мерсьє за підозрою у шпіонажі було заарештовано капітана артилерії Альфреда Дрейфуса. Наступні 12 років позначилися гострою політичною кризою навколо його справи – справжнє випробування для державного апарату ІІІ Республіки.
Уже на початку 1894 року французьке вище військове керівництво запідозріло шпіонаж на користь Німеччини. У вересні були здобуті розірвані документи (“бордеро”) з помешкання німецького військового атташе, які недвозначно свідчили про передачу німцям цінної інформції щодо польових артилерійських систем.
Перше розслідування шукало артилерійського офіцера, чий почерк був би ідентичний почерку “бордеро”. З легкої руки очільника комісії Армана дю Паті, що вважав себе видатним графологом, підозра пала на Дрефуса. 5 жовтн на експертизі йому запропонували покінчити з собою, підсунувши револьвера, а коли той відмовився – заарештували практично без жодних легальних підстав.
Попри те, що на допитах Дрейфус твердо доводив свою невиновність, уже в січні 1895 року його було засуджено до “цивільної страти” та заслання на “Чортів острів” у французькій Гвіані. Але вже в березні 1896 року новий офіцер контррозвідки Жерар Пікар віднайшов у бордеро посилання на іншого офіцера, Фердінанда Естергазі. Перевірка його почерку підтвердила аторство “бордеро”, однак керівництво не бажало скандалу, що міг вибухнути в разі визнання трибуналу 1895 року помилковим. Пікара було “заслано” до службі в піхотному полку в Тунісі.
Однак завдяки цьому почалася нова хвиля підтримки Дрейфуса, до якої приєдналися тодішні “ЛОМи”, у тому числі Еміль Золя зі славетною статтею “Я звинувачую”. Він слушно вказував на те, що справа з самого початку мала антисемітський характер і на те, що влада ладна була заради “збереження обличчя” піти на фактичний злочин.
1899 року Дрейфус, чиє здоров’я вже булопідірвано жахливим кліматом “Чортового острова”, неохоче прийняв помилування від французького президента. Невдовзі перед тим подав у відставку з лав армії та втік за кордон Фердинанд Естергазі. Сумнівів у невиновності Дрейфуса залишалося все менше, і 1906 року він був урочисто виправданий з промоцією полужбі та наданню Ордену почесного легіону.