fbpx

30 листопада 1911 року у Белфасті, Північна Ірландія, був закладений найбільший у світі пасажирський лайнер “Британік” – останній з трьох систершипів після “Олімпіка” і “Титаніка”. Трагічна загибель “Титаніка” згодом призвела до суттєвої модифікації “Олімпіка”, а також до внесення змін у конструкцію “Британіка”, оскільки він на той момент був лише на ранній стадії будівництва.

Зміни, що мали на меті покращення безпеки, не довелося випробувати на регулярних пасажирських рейсах, але вони все одно стали в нагоді, оскільки почалася Перша світова війна. “Британіка” було включено до лав Королівських ВМС одразу як шпитальне судно у грудні 1915 року. Він став до служби вчасно, аби допомогти з евакуацією британських сил з півострова Галліполі, а згодом – щоб поповнювати лави нового Салонікського фронту на Балканах. Маючи можливість прийняти до 3300 поранених одночасно, він курсував Середземномор’ям і Атлантикою між Грецією та Британією.

Під час шостої подорожі в Егейському морі майже через 5 років після закладення і менше ніж через рік активної служби, о 8:12 21 листопада 1916 року він наштовхнувся на міну, виставлену того ж дня німецькою субмариною U-71. Корабель пішов на дно менше ніж за годину, набагато швидше ніж “Титанік”. Але завдяки добре організованій евакуації, достатній кількості плавзасобів, теплій погоді, відсутності поранених у шпиталі та оперативній допомозі інших кораблів, загинуло лише 31 особа з 1066, що були на борту.

Медсестра Констанс Джессоп, що була на борту і пережила катастрофу, у 1912 році була порятована під час катастрофи “Титаніка”, а ще раніше, у 1911 році, була на борту “Олімпіка”, коли той зіткнувся з іншим британським кораблем, але спромігся згодом дійти до порту без жертв. Таким чином, вона побувала на всіх трьох сістершипах, переживши на кожному по катастрофі.

Обговорення у Фейсбук