fbpx

9 жовтня 1920 року частини 1-ї литовсько-білоруської дивізії Люціяна Желіговського заявили про непокору польському урядові і про самопроголошення нової суверенної держави “Центральна Литва”. Попри зовнішні ознаки заколоту, цей виступ був погоджений з “начальником” Польської республіки Юзефом Пілсудським і був лише прикриттям для анексії Вільнюса відродженою Польщею всупереч домовленостям з Лігою Націй.

Ще в середині серпня почався успішний контрнаступ Війська Польського після розгрому Червоної Армії у битві на Віслі. 28 серпня після відступу червоних військ з Вільна, місто зайняли литовські підрозділи, бо за домовленістю з “червоними” воно формально належало Литовській республіці. Наприкінці вересня поляки поновили наступ уже впритул до кордонів Литви, зайняли Гродно, почалися сутички з литовцями. 7 жовтня угода в Сувалках, ухівалена під тиском ЛІги Націй, встановлювала кордон таким чином, що Вільнюс залишався на литовському боці. Однак після конфеденційної розмови з Пілсудським командуючий дивізією Желіговським, той “підняв заколот” і увійшов зі своїми підрозділами до міста 9 жовтня, напередодні дати введення угоди в дію.

12 жовтня 1920 року Желіговський оголосив про створення незалежної держави “Центральна Литва”. Тепер бої з литовцями продовжувала вона, а не Польща, але наприкінці листопада на вимогу міжнародної організації збройні акції зупинилися. У лютому 1922 року новостворений Віленський сейм прийняв постанову про “возз’єднання з Польщею”, що й було реалізовано 22 березня того ж року. Литва, столиця котрої вимушено опинилася в Каунасі, цього приєднання не визнала, і повністю перервала дипломатичні стосунки і будь-яку міграцію і торгівельний обмін через польський кордон.

Відчуваючи потребу компенсувати втрату, литовці інспірували “Клайпедське повстання” в січні 1923 року, зрештою “забравши” Клайпеду/Мемель у Німеччини, приниженої Версальським миром. Місто стало єдиним значним портом молодої держави. Ліга Націй у підсумку затвердила всі приєднання, і, використовуючи прецедент, Польща також провела рішення про довічне приєднання Галичини і Волині в липні того ж року.

(фото – польські жолнери у Вільнюсі; з відкритих джерел)