29 серпня 1920 року основні сили Першої конної армії “червоних” на чолі з Семеном Будьонним вийшли до укріплень навколо міста Замостя, що на Холмщині. З цього моменту починаються її спроби захопити це місто і продовжити наступ у фланг польським військам, які наступали, женучи розбиті війська Тухачевського з-під Варшави.
У місті розташовувалися підрозділи 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Марка Безручка. Близько половини гарнізону складали польські вояки 31-го Канювського полку Війська Польського на чолі з майором Болтуцем, який за званням підпорядковувався Безручку. І польські, і українські сили були відведені сюди раніше, аби поповнитися після важких втрат попередніх боїв. Загальна чисельність захисників Замостя складала до 3,5 тис. вояків з 12 гарматами і 3 бронеполтягами. Їм протистояло до 17 тис. червоноармійців Будьонного.
Маневр Першої Кінної армії був запізнілим контрнаступом більшовицьких сил з-під Львова на допомогу Тухачвському, що в середині серпня переживав кризис у боях з Варшаву. Але завдяки мужній обороні, переважні сили ворога не змогли зайняти місто, і порятувати ситуацію для розгромлених червоних армій Західного фронту РСЧА. 31 серпня вони були контратаковані польською 1-ю кавалеріською дивізією Руммеля та дивізією Галлера, і приєдналися до відступу. Марко Безручко та його начштаба Всеволод Змієнко згодом отримали звання генерал-хорунжих Армії УНР.
(фото wikipedia. org)