Австрійський військовий аналітик Том Купер, який відомий своїми постійними оглядами російсько-української війни, проаналізував результати контрнаступу ЗСУ. Експерт розповів, чому Сили Оборони України просуваються саме з такою швидкістю та чому у цьому немає нічого погано. “Військовий Кур’єр” публікує повний переклад аналітичного огляду Купера.
Переглядаючи безліч репортажів з передової на півдні Запоріжжя за останні декілька днів, або навіть тижнів, деякі речі стають максимально зрозумілими. По-перше, такими темпами, якими «клоуни» з міністерства оборони рф відправляють на забій в районі Роботине-Вербове-Новопрокопівка свої елітні війська, їх не залишиться ще до початку дощів.
По-друге, швидкість, з якою росія втрачає засоби протиповітряної оборони, системи радіоелектронної боротьби, танки та артилерію, не менш вражаючі. Про те, чим це загрожує росіянам, ми й поговоримо.
Приблизно 24-27 серпня російська 58 загальновійськова армія була настільки знекровлена, що прорив українських Сил оборони між Роботиним і Вербовим був неминучим.
Міністерство оборони рф змушене було кидати на цей напрямок чотири дивізії ВДВ — свій стратегічний резерв та найкраще, що було в російській армії до початку повномасштабної війни. Війська, які вони використовують лише для найкращих завдань. І, судячи з усього, щоб забезпечити для Володимира Путіна гарні новини, міноборони не просто розгорнуло війська на лінії зіткнення, щоб замінити розгромлені підрозділи 58-ї армії, командування відправило їх у контратаку.
Ідея, здається, була очевидною: взяти в котел українські підрозділи між селами Роботине та Вербове і покласти край українському контрнаступу, який росіяни постійно називають «невдалим». До речі, про те, що український насту “провалився”, в Москві казали ще на початку червня.
Власне те, що ВДВ росіяни використовують саме для наступу — це логічно, адже мова йде про десантно-штурмові війська, які готують саме для наступальних дій, а не для оборони. Але в цьому випадку ставка не десантників не спрацювала. Росіяни не тільки втратили більшу частину 810-ї бригади морської піхоти, але й розбазарили три полки ВДВ. Вони зазнали таких втрат, що те, що залишилося від цих полків, просто розбіглося. ЗСУ відкинули росіян на їх вихідні позиції — на схід від Роботиного та на північ від Вербового.
За неофіційними даними, 7-ма дивізія ВДВ втратила навіть більшу частину свого командного складу, тоді як 234-го та 237-го полків ВДВ (обидва з 76-ї дивізії ВДВ) де-факто вже немає…
Ось головна причина, чому здавалося, що за останніх декілька тижнів ЗСУ не досягли серйозних успіхів у просуванні вперед. Вони були зайняті тим, що знекровлювали найкращі підрозділи росіян. До речі, кажуть, що одна із залучених на цьому напрямку бригад ЗСУ втратила всього два БМП, а два бійці отримали поранення.
І “вишенькою на торті” стала ліквідація під час наради командування 58-ї армії та Чорноморського флоту рф влучними ракетними атаками. Загалом було знищено 34 топових офіцери з командування російських військ в Криму, а також Херсонській і Запорізькій областях. Ще понад 100 офіцерів було поранено. Багато хто перебуває у критичному стані. І це в Севастополі. Місті, яке, як виявилося, повне українських партизанів, або принаймні інформаторів та симпатиків.
Завдяки чому тепер славетна компанія «Герасімов і Ко» повертається туди, де вона була місяць тому. І перед ними постає питання: і що далі?
Свій стратегічний резерв росіяни вже розгорнули. І його було знищено набагато швидше, ніж 58-му армію. Більше резервів у них не залишилося. Звісно, що вони знайдуть якихось нових «чмобіків-десантників», загони «Шторм Z» чи ще щось, і кинуть їх на цей напрямок. Але таких елітних підрозділів, якими були 7-ма та 76-а дивізії ВДВ, у росії вже не залишилося. І чим далі українці просуваються на південь, тим біднішими стають російські польові укріплення…
І це цілком логічно. Найбільш укріплені райони ЗСУ подолали ще в червні-липні та на початку серпня. Це було сумнозвісне поєднання 10-кілометрових мінних полів та щільних польових укріплень. На цьому тлі, розгром підрозділів російських ВДВ, які для контрнаступу вийшли на відкриту місцевість, був задачею з категорії «легко». Достатньо було лише двох артилерійських бригад ЗСУ.
Тепер українські воїни повернулися в Новопрокопівку та Вербове, а також перебувають приблизно за 100 м від висоти 169. Причому, українці закріпилися у північно-східній частині Новопрокопівки, розташованій вище, ніж решта села. Без сумніву, хлопці втомлені, інколи багато поранених, але бойовий дух мають високий.
За даними офіційного Києва, останнім часом щомісяця ЗСУ знищують більше російської артилерії, ніж за перші чотири місяці цього року разом узяті. А найкраще в цій історії те, що все це добре організована, ретельно й терпляче проведена операція.
Ця операція значно «розм’якшила» російську протиповітряну оборону, ще у другій половині червня, і особливо в липні, а потім — коли шлях відкрився, оскільки російське ППО було придушено — почалося систематичне знищення численних російських артбригад і артилерійських підрозділів багатьох інших частин.
З серпня українські Сили оборони змістили фокус на ураження артилерії, а у вересні націлилися на російські контратаки плюс артилерію — і також мали здатність громити російську ППО в Криму.
Наслідки для росії драматичні: українські БПЛА нишпорять полем бою, шукаючи російські артилерійські системи. Навіть гелікоптери ЗСУ можуть діяти там, де їх не було видно місяцями. Одна за одною злітають у повітря російські бази в Криму, а також у районі Токмака.
Ближче до лінії фронту росіяни зазнають таких втрат і такого зношення своїх артсистем, що не встигають оновлювати стволи гармат, особливо калібру 152 мм. А темпи виробництва та відновлення танків Т-72 і Т-80 вже не встигають за втратами.
Всю цю операцію можна назвати «Знищення й очікування». Дивіться самі: ЗСУ здійснюють системне, масштабне, поступове знищення збройних сил рф. ЗСУ щодня знищують російську ППО, системи радіоелектронної боротьби, артилерію, логістику, танки й сотні російських солдатів. І просуваються лише тоді, коли це можливо. А коли росіяни кидають у бій ще більше, то ЗСУ ще більше знищують. У великих кількостях.
Оце і є єдиний реальний критерій для оцінки цього наступу — і, як я вже часто пояснював, єдиний можливий «вихід» із цієї війни.
Це не так красиво, не «сексі» й не швидко. Але це працює.
Тож давайте всі помовчимо! Маймо терпіння і дозволимо хлопцям і дівчатам із ЗСУ завершити цю історію — і у тому темпі, якому вони надають перевагу.