Турецький президент Ердоган не зміг переконати кремлівського диктатора Путіна, повернутися до «зернової угоди». Турецькому лідеру довелося повертатися із росії з порожніми руками та, мабуть, не в найкращому гуморі, що, скоріш за все, матиме наслідки для російського деспота.
А ось в Україні навряд чи хтось засмутився. Ще до поїздки Ердогана до Путіна, у Києві дали зрозуміти, що сідати за стіл переговорів з Москвою не збираються, а наполягатимуть на торгівлі Чорним морем без домовленостей з терористами.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган не зміг переконати Путіна, повернутися до старої «зернової угоди», з якої росія вийшла у липні цього року.
Турецький лідер опинився в незручному становищі. Тривалий час він переконував Путіна зустрітися. Запрошував його до себе в Анкару. Гарантував безпеку та недоторканість. Однак, російський диктатор на подорож до Туреччини не наважився. Вочевидь, ключову роль тут зіграв навіть не ордер на арешт Путіна, виписаний Міжнародним кримінальним судом. Адже у Туреччині, боятися російському президенту нема чого – вона не ратифікувала Римський статут, тож не має жодних зобов’язань перед МКС.
Як твердять джерела в середовищі російських еліт, на Путіна справило шокуюче враження вбивство в Туреччині російського посла Карлова.
Нагадаємо, російського посла застрелили у 2016 році просто під телекамерами під час відкриття фотовиставки в Анкарі. Це зробив молодий турецький поліцейський Мевлют Алтинташ з криками: “Алах Акбар” і “Це тобі за Алепо!”. Після чого, вбивця сам був вбитий турецьким спецназом.
З тих пір, Путін, подейкують, панічно боїться їхати до Туреччини, оскільки не впевнений, що серед місцевих не знайдеться ще кілька бажаючих помститися йому за криваву бійню, влаштовану росіянами у Сирії.
Відтак, якщо Путін боїться їхати до Ердогана, останньому довелося самому летіти до Сочі. Але і це не допомогло. Повертатися до зернової угоди на старих умовах Москва не захотіла. А виконувати нові забаганки Кремля президент Туреччини не може. У нього немає таких повноважень. А, можливо, й бажання.
Відмова росії, повертатися до зернової угоди зразка минулого року, матиме наслідки не тільки для торгівлі у Чорному морі, а й для самого Путіна, який виставив Ердогана поганим посередником в перемовинах між рф і Заходом. На Сході такі «ляпаси» пробачають.
Чому провалилися перемовини Путіна та Ердогана
Причин, чому Ердоган «бігав» за Путіним, можна назвати декілька. По-перше, від самого початку великої війни керманич Туреччини намагається продемонструвати, що він залишається головним посередником між Москвою і Києвом.
По-друге, в Ердогана є і власні інтереси у «зерновій угоді». Як свідчать дані Офісу ООН з координації гуманітарних питань, поки діяла Чорноморська ініціатива, Туреччина була третьою за об’ємами імпорту української аграрної продукції. На першому місці був Китай, який теж постраждав від скасування «зернової угоди». Але розмова із Сі Цзіньпіном у Путіна ще попереду. Найближчим часом кремлівський диктатор планує візит до Пекіну. Це буде перша закордонна подорож Путіна, після того, як МКС видав ордер на його арешт.
Не виключено, що повернення до «зернової угоди» потрібно Ердогану й для того, щоб не допустити підвищення цін на продовольство, адже це може вдарити по економіці в самій Туреччині, яка знаходиться не в найкращому стані. А підвищення цін на продукти бумерангом прилетить по рейтингу турецького президента.
Однак, Путін намагається нав’язати світу нові умови «зернової угоди», наполягаючи на усуненні усіх перешкод для російських банків та фінансових інститутів, які обслуговують постачання продовольства і добрив.
Ще у липні очільник Кремля вимагав виведення з-під санкцій постачання російського зерна та добрив на світові ринки. Серед вимог також було відновлення поставок техніки та запчастин для російських аграріїв й виробників добрив.
Жадав Путін і розв’язання питання зі страхуванням російських кораблів. Окрема вимога — виведення з-під SWIFT-санкцій «Россельхозбанку», який керує син його поплічника – Патрушева. Вимагав кремлівський диктатор і відновлення роботи амміакопроводу “Тольятті-Одеса”.
Тобто Путін хотів повноцінного повернення російських аграріїв на світовий ринок, що дало б йому нові ресурси для ведення війни в Україні.
Зі свого боку, Туреччина мала б гарантувати, що Україна не буде бити по російських портах морськими дронами. В Кремлі дуже бояться атак на кшталт тієї, що українські Сили оборони влаштували в Новоросійську, коли росія змушена була майже повністю зупинити експорт нафти Чорним морем.
Проте, такі умови зовсім не влаштовують Туреччину. По-перше, тому що вони перетворюють країну не на посередника, а на співучасника. По-друге, в Ердогана немає таких повноважень, щоб виконати всі забаганки Москви. Адже, санкції проти російських банків та виробників добрив вводив ЄС, куди Туреччина поки не входить.
Якими можуть бути наслідки
Турецькому лідеру довелося повертатися додому з порожніми руками. І це після того, як Ердоган пішов на багато поступок задля цієї зустрічі. Він пробачив Путіну відмову їхати в Анкару, хоча зустріч була анонсована ще навесні. Без будь-яких умов погодився прилетіти в Сочі.
Згадати також можна й напад російських військових на судно Şükrü Okan у Чорному морі, коли турецький цивільний екіпаж росіяни поставили на коліна і потім ще й виклали це відео у соцмережах свого військового відомства. Тоді з обуреними заявами про грубі порушення рф правил судноплавства виступили усі, хто бажав, включно з Держдепом США. А от Анкара обмежилася беззубими дипломатичними заявами.
До уваги треба взяти й той факт, що на протокольній частині перед перемовинами з Путіним Ердоган фактично анонсував нові домовленості.
«Я вірю, що на прес конференції сьогодні, після наших контактів, ми дамо світові необхідний сигнал, особливо важливий для малорозвинених африканських країн», – заявив турецький лідер.
Тобто Ердоган був майже впевнений у позитивному результаті перемовин. Але все одно отримав жорстку відмову. Звісно, що це не могло не вдарити по його самолюбству. І надалі президент Туреччини навряд чи пробачить Путіну таку нахабну поведінку. То ж, не виключено, що російський диктатор втратив ще одного з небагатьох світових лідерів, які готові були з ним говорити.
Власне, Ердоган вже неодноразово доводив, що він може приймати рішення без врахування інтересів Путіна. Найбільш красномовний вчинок — передача Україні командирів полку «Азов».У теперішній ситуації Туреччина може виступити гарантом безпеки для кораблів з українським продовольством. Тим більш, що Україна вже пропонувала Ердогану, не принижуватися перед Путіним, а повернутися до «зернової угоди» без участі росії. І турецький військово-морський флот цілком здатен реалізувати такий сценарій. Рішення лише за турецьким головнокомандувачем.