Західні системи ППО дозволили серйозно покращити захист неба над Україною від російських повітряних атак. Втім, мало хто знає наскільки складним є забезпечення безперебійної роботи цих комплексів протиповітряної оборони. Передусім через те, що виготовлення ракет для сучасних систем ППО – це складний і витратний процес. Журналісти провідного американського видання The Wall Street Journal зазирнули за лаштунки виготовлення одного з найкращих у світі комплексів ППО – норвезько-американського NASAMS. “Військовий Кур’єр” публікує переклад матеріалу цього видання.
Місто Конгсберг у Норвегії. Тут, на місцевому заводі виготовляються системи ППО, які можуть збивати безпілотники, гелікоптери та інші повітряні цілі на відстані у майже 40 кілометрів.
Норвезький зенітно-ракетний комплекс середньої дальності NASAMS (розшифровується як: “Національна удосконалена зенітно-ракетна система”), здатний запускати 72 ракети одночасно. Він захищає повітряний простір навіть над Білим домом у Вашингтоні. Коли NASAMS був вперше розгорнутий в Україні у 2022 році, у перші кілька місяців він продемонстрував 100% успішність збиття російських крилатих ракет та безпілотників.
Оскільки Захід стикається з все більшою кількістю загроз, включно з росією та Китаєм, у місцевої компанії Kongsberg Defence&Aerospace з кожним днем стає все більше замовлень.
“Я ніколи не бачив такого великого попиту”, – каже Ерік Лі, працівник компанії Kongsberg з 30-річним стажем, який очолює оборонний підрозділ компанії і проводить екскурсію заводом.
Втім, новим клієнтам доведеться зачекати: щоб зробити один NASAMS, потрібно два роки, і компанія вже суттєво вибивається з графіка виробництва.
Війна в Україні виявила недоліки Заходу щодо швидкого виробництва більшої кількості зброї у потрібний момент. А війна у Газі може призвести до ще більшого скорочення поставок деяких видів озброєнь.
Ця нестача озброєнь є особливою гострою для систем ППО, які захищають від ракет і роїв безпілотників, що стали головним компонентом сучасної війни.
Учора НАТО заявило, про створення коаліції країн-членів Альянсу (включаючи Німеччину та Нідерланди), яка купуватиме 1000 ракет Patriot на суму 5,5 мільярдів доларів, щоб посилити свою протиповітряну оборону на тлі війни росії проти України.
Компанія Kongsberg, яка крім NASAMS виробляє й іншу продукцію, включаючи ракети корабельного базування та деталі для винищувачів F-35, змогла збільшити виробництво. Але для цього норвезьке підприємство перейшло на 24-годинний робочий день, працює сім днів на тиждень і навіть на свята, коли завод зазвичай проводив технічне обслуговування. Але, навіть при такому темпі виробництва, цього може бути недостатньо, аби задовольнити зростаючий попит.
Проблема полягає в тому, що сучасна зброя надзвичайно складна, часто вимагає тисяч компонентів. І Kongsberg, як і більшість західних оборонних компаній, проектує та збирає свої системи озброєння, але не виготовляє більшість складових. На сьогодні понад 1500 компаній постачають компоненти норвезькому концерну. Лише ланцюжок поставок NASAMS складається з понад тисячі підприємств. Виробництво комплексу розгорнуто на двох континентах за участю потужного оборонного підрядника США – Raytheon Technologies (RTX), який виготовляє системи РЛС і, власне, самі ракети.
Показуючи частково зібраний NASAMS, Ерік Лі каже: “Нам постачають компоненти компанії з власними ланцюгами постачання, які, у свою чергу, мають теж свої ланцюги постачання, а ті, у свою чергу, теж зав’язані на свої ланцюги постачання. І аж до конкретної шахти, яка викопує із землі сировину”.
Оборонна промисловість також потерпає від нестачі робочої сили, оскільки вона намагається знайти працівників зі спеціальними навичками: від розробки програмного забезпечення до зварювання, і які при цьому, готові пройти тривалу безпекову перевірку.
За словами деяких військових аналітиків, не зважаючи на збільшення оборонних бюджетів, Захід не стикався з такими браком поставок, можливо, з часів Корейської війни. Десять найбільших оборонних компаній Заходу зараз мають замовлення на понад 730 мільярдів доларів, що приблизно на 57% більше, ніж на кінець 2017 року, коли попит лише почав зростати.
“Ми всі маємо збільшити наше виробництво”, – сказав керівник відділу закупівель Пентагону Білл Лаплант на листопадовій конференції. Він підняв одну руку вгору, а іншу униз, демонструючи: “Ось так зараз зріс попит на озброєння у всьому світі. А ось так низько зараз знаходиться рівень виробництва”.
Провідні офіційні особи США та НАТО все більше висловлюють занепокоєння, що нестача озброєнь реально вплине на здатність цих країн воювати.
У моделюванні військової гри, опублікованому на початку 2023 року про те, як США відреагують на китайське вторгнення на Тайвань, Центр стратегічних і міжнародних досліджень підрахував, що у Америки закінчаться найважливіші протикорабельні ракети великої дальності протягом першого тижня боєзіткнень.
І надалі США не зможуть швидко поповнити свої запаси: наприклад, у випадку з Nasams, виготовлення кожної ракети займає близько двох років. Інші категорії ракет мають подібні проблеми. Компанії Raytheon Technologies та Lockheed Martin вже заявили, що їм знадобиться чотири роки, щоб подвоїти виробництво ракет «земля-повітря» Javelin і Stinger, що вдвічі довше, ніж очікувалося. У той час як ці компанії посилаються на нестачу твердопаливних ракетних двигунів, офіційні особи Пентагону заявили, що насправді проблеми більш серйозні, оскільки для збирання ракет не вистачає всього: від мікросхем до пружин і кулькових підшипників.
Міністерство оборони США спробувало відстежити глобальні ланцюжки поставок компонентів для цих двох ракетних систем з метою знайти проблеми у постачанні – сказав на нещодавній галузевій конференції Майкл Ваккаро, який контролює стратегію промислової бази для Пентагону. Але, його висновок був не втішним: “Ми не маємо такої здатності”.
Також існують тривалі затримки з поставками інших видів озброєнь, включаючи винищувач F-35, нові навчальні літаки та літаки-заправники, а також, новітні американські авіаносці.
В той же час, речник Пентагону заявив, що оборонно-промислова база США може продовжувати підтримувати Україну та Ізраїль, одночасно забезпечуючи військову готовність Сполучених Штатів у Індійсько-Тихоокеанському регіоні.
“Міні-винищувачі“
Значна частина можливостей Заходу виробляти зброю, особливо в Європі, була зруйнована через скорочення оборонних бюджетів після холодної війни та через поступову деіндустріалізацію західних економік.
За словами Ніколаса Драммонда – консультанта з оборони, німецькі компанії могли випускати до 400 танків на рік у розпал холодної війни, а зараз можуть виготовляти лише не більше 50 машин на рік.
Крім того, сучасну зброю потрібно виготовляти довше та дорожче, що теж впливає на її запаси. Експерти кажуть, що сучасні ракети схожі на міні-винищувачі, настільки там складна електроніка та системи наведення.
Звісно, ракети використовувалися з часів Другої світової війни. Втім, вони стали ключовим елементом бойових дій у нещодавніх військових зіткненнях, таких як Перша війна у Перській затоці та участь НАТО у конфліктах, що відбулися після розпаду Югославії. Все частіше війни починаються з масованої ракетної атаки. Наприклад, на Близькому Сході, де ХАМАС випустив одночасно до 3500 ракет по Ізраїлю, коли його бойовики вдерлися в країну 7 жовтня.
Загроза з неба зросла також через поширеність безпілотних літальних апаратів – як дистанційно пілотованих літальних апаратів, які можуть доставляти Hellfire та інші ракети, так і аматорських БПЛА із меншою кількості вибухівки. А також через розробку гіперзвукових ракет, чия швидкість може у п’ять разів перевищувати швидкість звуку та дозволяє їм маневрувати до цілі, що ускладнює їхнє збивання. Таким чином, росія та Китай випередили США та Європу за деякими системами ППО та ракет.
Представники Пентагону заявили, що ці дві країни вже мають гіперзвукові ракети, а от впровадження першої такої ракети у США було перенесено на 2024 рік після невдалого випробування. Американські та європейські системи захисту від гіперзвукових ракет не надійдуть на озброєння щонайменше у найближчі 10 років.
За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, росія та Китай разом мають близько 5020 наземних ракетних систем протиповітряної оборони, у порівнянні з приблизно 3200 у США, Європи та Японії разом взятих. Щоправда, у цих звітах аналітиків не оцінювалась якість цих систем ППО і не підраховувалися артилерійські системи чи комплекси морського базування.
Оборонні компанії у Китаї та росії в основному належать державі, тому вони менш схильні до комерційного тиску, на відміну від західних компаній. Гігантський виробничий сектор Китаю також демонструє, що він має великий внутрішній ланцюжок поставок і багато виробників, які мають відповідну спеціалізацію.
Прогнози ж про те, що у росії незабаром закінчаться ракети для обстрілів України, не виправдалися. У листопаді українська розвідка підрахувала, що росія здатна щомісяця виробляти близько 100 одиниць крилатих ракет двох різних типів, чотири “гіперзвукові” балістичні ракети “Кинжал” та п’ять інших видів балістичних ракет.
Офіційні особи США та Південної Кореї заявили, що росії також постачає ракети, ракетні установки та снаряди Північна Корея для підтримки російської війни в Україні.
Тим часом, запаси Китаю зросли за словами аналітиків від невеликої кількості неядерних балістичних ракет у 1996 році, до того, що тепер, за оцінками США, становить понад 3000 балістичних і крилатих ракет.
У звіті для американського Конгресу, Міністерство оборони США дійшло висновку, що більшість ракетних систем Китаю можна порівняти за якістю з світовими виробниками “вищого рівня” і що країна володіє однією з найбільших у світі сил передових ракетних систем великої дальності.
За словами представників Пентагону, проблема підтримки союзників, які беруть участь в окремих військових конфліктах, ще більше скорочує постачання озброєння, підвищуючи попит на деякі системи, зокрема артилерійські снаряди та протиракетну оборону.
Президент України Володимир Зеленський у жовтні заявив західним міністрам, що його країні найбільше потрібні системи протиракетної оборони. Наразі Захід не має великих запасів, щоб поділитися ними. І на додачу, ця зброя є в основі запитів на підтримку від Ізраїлю.
Тому, США були змушені відправити дві свої системи ПРО “Залізний купол” назад до Ізраїлю. У листопаді також президент України підтвердив журналістам, що війна в Газі сповільнила поставки артилерійських снарядів до Києва.
Замовлення для України
Ерік Лі додає, що зростання замовлень на комплекси Nasams почалося одразу після анексії росією Криму в 2014 році. А особливо попит підскочив після повномасштабного вторгнення росіян в Україну у 2022 році. Крім того, занепокоєння щодо політики Китаю починає також відображатися у зростанні замовлень, оскільки ВМС США та інші країни купують ракети корабельного базування.
Портфель оборонних замовлень оборонного підприємства з Конгсберга на сьогодні становить вже приблизно 5,5 мільярди доларів, що приблизно в шість разів перевищує рівень 2018 року.
У 2020 році Угорщина замовила шість комплексів Nasams. Перші два надійшли лише в жовтні цього року. Після замовлення, Угорщини армія США замовила ще шість таких систем для України, які почали надходити туди влітку минулого року, а п’ять інших країн, у тому числі Тайвань, висловили серйозну зацікавленість у купівлі цієї системи ППО.
Стикнувшись із зростанням напруженості у відносинах з Китаєм, азіатські країни також розвивають власні ракетні можливості “через обмежене виробництво в США”, – сказав Пан Чен Кван, колишній генерал-майор південнокорейської армії.
У 2022 році офіційні особи Тайваню публічно скаржилися на затримки США з поставками зенітних ракет Stinger, натякаючи на те, що за затримкою стоять поставки для України. У жовтні голови двох окремих комітетів Конгресу США надіслали листа міністру військово-морських сил США Карлосу Дель Торо, запитуючи його про “тривожні затримки” з поставками зброї на Тайвань, включаючи протикорабельні ракети. Їх замовили у 2019 році, а перша партія нарешті надійшла навесні 2023 року. Втім, в американському ВМС відмовилися від коментарів з цього приводу.
У 2021 році Тайвань почав серійне виробництво своєї нової ракети наземного базування великої дальності, і в країні наразі розробляються ще три типи ракет великої дальності, кажуть тайванські чиновники.
Більшість західних оборонних компаній заявляють, що вони нарощують виробництво, зокрема снарядів і ракет. Уряд США також інвестує у свою виробничу базу та повертає виробництво специфічних компонентів, таких як мікрочіпи, додому у Сполучені Штати.
Найближчими тижнями Пентагон збирається запровадити нову промислову стратегію, яка допоможе усунути затримки в ланцюгах поставок. Ваккаро – промисловий стратег Пентагону, заявив, що він буде прагнути скласти карту глобальних ланцюжків поставок для 100 систем озброєння, що виробляються, аж до номеру деталі та країни походження. Цей крок спрямований на раннє виявлення проблем і вирішення їх, наприклад, шляхом пошуку альтернативних постачальників.
Оборонні гіганти США також створюють все більше промислових потужностей разом із зарубіжними партнерами, в тому числі для виробництва ракет.
У 1980-х роках норвезький Kongsberg виробляв також комп’ютерне обладнання для своїх систем озброєнь, тепер же його виготовляють інші постачальники. Ще 15 років тому ця норвезька компанія з двохсотлітньою історією займалася власним зварюванням, тепер цим займаються інші компанії.
Коли всі поставки компонентів будуть завершені, Kongsberg за місяць зможе зібрати мобільний командний пункт Nasams.
Щоб впоратися з ризиком порушення ланцюжка поставок, норвезька компанія створила запаси основних компонентів. У концерні накопичують запасні деталі для Nasams, щоб швидко їх відправити клієнтам у разі потреби. Крім того, норвезька компанія все частіше намагається знайти альтернативні джерела для якомога більшої кількості поставок. Концерн заявив, що наступного червня відкриє нову фабрику на своїй території, яка використовуватиме більш ефективну складальну лінію. Компанія очікує, що цей рішення дозволить збільшити виробництво ракет у 10 разів.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.