Наприкінці червня 1941 року під тиском Вермахту радянські війська та загони НКВД залишили Львів. Перед відходом вбили тисячі в’язнів тюрем. 30 червня у складі німецьких військ до міста увійшов батальйон “Нахтігаль” на чолі з командиром Романом Шухевичем. За ним, з Перемишля прибула група членів Українського національного комітету (УНК), який очолював Степан Бандера.
Перед тим, він разом з іншими членами УНК написав Акт відновлення Української Держави. Комітет уповноважив свого представника Ярослава Стецька оприлюднити цей Акт у Львові і проголосити незалежність України.
Ярослав Стецько виголосив документ з балкона будинку товариства “Просвіта” на площі Ринок. Львівська радіостанція повідомила про це населенню України й передала благословення митрополита Андрея Шептицького.
“На західних землях України твориться українська влада, яка підпорядкується Українському національному урядові, що створиться у столиці України – Києві з волі українського народу”, – йшлося в документі.
Німецька влада не підтримала відновлення незалежності України. 15 вересня Ярослава Стецька та Степана Бандеру заарештували. Їх ув’язнили в концтабір Заксенхаузен, де утримували до 1944-го.
Сьогодні минає 115 років від дня народження Степана Бандери. Він з’явився на світ у сім’ї 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів – нині Калуський район Івано-Франківської області. З дитинства Степан Бандера готував себе до боротьби за Українську Державу, зокрема, щоб витримувати тортури різних каральних органів – запихав собі голки під нігті.
Через хворобу суглобів йому двічі відмовляли у вступі до організації “Пласт”. Прийняли з третього разу. Проблеми з суглобами були також причиною, чому Степан Бандера не ходив до школи. Навчатися йому вдома допомагали батьки.
Під час візиту до Калуша митрополита Андрій Шептицького, перед ним проїхала колона вершників в козацьких одностроях. Це були хлопці зі Старого Угринова, яких зорганізував Степан Бандера. Вони потрапили на дійство попри опір поліції. Про супровід згодом згадували, як про “кінну бандерію”.
Під час судового засідання у 1934 році, коли Степана Бандеру вводили в судову залу, українські адвокати та громадськість на знак того, що це лідер українських націоналістів, вітали його стоячи. Польські судді, які не бачили, хто входить, подумали, що це хтось із високих польських чиновників і теж встали зі своїх стільців.
1938 року Роман Шухевич організував втечу Степана Бандери з польської в’язниці. Кошти на це — 50 тис. злотих — зібрала українська діаспора в США. Лідер ОУН пережив вісім спроб влаштувати змах на його життя. Часто спрацьовувала служба безпеки ОУН за кордоном, яка виявляла ворожих агентів.
Степан Бандера захоплювався катанням на лижах та грою в шахи. Коли жив у Мюнхені вболівав за тамтешній футбольний клуб “Мюнхен-1860”.
Мав улюблений автомобіль Opel Kapitan. Часто без водія та охоронців їздив на машині. Саме на такому автомобілі він приїхав на місце, де сталося його вбивство агентом КГБ Богданом Сташинським – у Мюнхені 15 жовтня 1959-го.
Нагадаємо, вночі росіяни атакувати ударними дронами університет в Дублянах під Львовом, де 100 років тому вчився Степан Бандера. Також внаслідок удару “Шахеда” був повністю знищений музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Львові.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.