На фронт 38-річний Рустам Хамраєв пішов із Євромайдану. У Києві входив спочатку до 14-ї сотні “Вільні люди”, а після її розрому “беркутівцями”, перейшов у 38-у Залізну сотню. В лютому 2014-го, під час розстрілів демонстрантів, стояв на барикадах. З-під куль снайперів діставав поранених та вбитих побратимів, врятував двох медсестер.
“Якби не його мужність вранці 20 лютого, кількість загиблих на Майдані була б набагато більшою. Рустам, не маючи зброї, тоді фактично вступив у двобій з “беркутами” “чорної роти”. Надзвичайно смілива була людина! Я б казав безбашенна! Не один раз дивився смерті в лице! В той ранок чотири рази куля пробивала стару армійську каску на його голові”, – згадував один із побратимів Рустама.
Майданівець мав контузію. Після лікування у рідному Луцьку, повернувся у Київ. У травні 2014 року Хамраєв загітував більше 20 людей і разом з ними вирушив на Луганщину. Втупили у батальйон “Айдар”.
17 червня 2014 року передовий загін “Айдару” отримав наказ атакувати окупантів у селищі Металіст біля Луганська. Вони потрапили у засідку і були полонені.
Комбат Сергій Мельничук відібрав найдосвідчених бійців і дав завдання звільнити полонених. Серед обраних був і Рустам Хамраєв. Перед виходом, він зателефонував до батька і сказав: “Мені пора, я вас всіх люблю!”.
У Металісті зав’язався нерівний бій. Терористи підтягнули важке озброєння та бронемашини, а українські захисники мали лише автомати і кулемети. Тому група прийняла рішення відступати.
Рустам залишився прикрити відхід побратимів, самотужки утримував позицію протягом 30 хвилин. Зламати його опір змогли лише залучивши танк, який відкрив вогонь з крупнокаліберного кулемета.
Розривні кулі відсікли бійцю голову, розірвали тулуб і ногу. Забрати його тіло вдалося тільки через дві доби. У Луцьку оголосили триденний траур. 20 червня останки бійця “Айдару” захоронили з воїнськими почестями на Алеї почесних поховань Луцького міського кладовища.
Вже після похорону Рустама, в Металісті українські військові виявили голову героя. Її захоронили на місці його останнього бою. Зараз ця територія окупована росіянами.
“Це був надійний, але дуже сором’язливий хлопець. Він ніколи для себе нічого не просив, та за інших завжди ставав горою”, – згадував Рустама “айдарівець” Андрій Омельчук.
Сьогодні Рустаму Хамраєву виповнилося б 48 років
Він народився у сім’ї узбека та українки. Після закінчення школи у Луцьку, два роки служив прикордонником і рік в сухопутних військах. 1993 року склав присягу на вірність Українському народу, чим особливо гордився протягом життя.
Любив читати поезію і сам писав вірші. Був одружений, мав сина Алішера.
В 2015 році про життя та героїчну смерть Рустама Хамраєва зняли документальний фільм “Воїни миру. Рустам Хамраєв”. Через рік завершилися зйомки стрічки “Заміновані вірністю” про воїна з Луцька та його вівчарку Баді.
14 жовтня 2021 року Рустама Хамраєва було посмертно відзначено званням Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Також посмертно він був нагороджений орденами “За мужність” III ступеня, “За вірність присязі”, “За мужність і відвагу”, “Зірка Слави та заслуг”, медалями “За служіння Ісламу та Україні” і “За жертовність і любов до України” – найвища нагорода Православної Церкви України (Рустам Хамраєв став першим добровольцем, який її отримав).
Художник Артур Орльонов зобразив Рустама Хамраєва серед 30 українських героїв, які загинули на Донбасі, на картині “Становлення Нації”.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.