Ми вже писали про затримання генерал-лейтенанта Павловського. Справа виявилася резонансною та викликала масове обурення в патріотичному шарі суспільства. “Військовий Кур’єр” продовжує висвітлювати її для своїх читачів та підписників. З дозволу автора публікуємо думку Михайла Макарука, який досить повно описав загальні відчуття.
Я відразу попереджую, що це моя думка, яка не має нічого спільного з позицією спільноти, речником якої я маю честь бути, чи Ради волонтерів при Міністерстві оборони України. Я намагатимусь описати своє бачення зі строни, як громадянина, який трошки володіє інформацією в даній темі. Даний пост я довго думав писати чи ні, консультувався з безліччю волонтерів, колишніх і діючих військових, з деякими політиками. Всі говорили, що він буде доволі неоднозначним …
Я завжди виступав проти будь яких переслідувань військових, які боронили нашу Вітчизну, з політичних мотивів. Особливо коли генералів використовують в політичних іграх. Річ в тому, що останніми днями з інформаційного поля намагаються витіснити тему, щодо так званого «розслідування по генералу Павловському» …
Те, що постать Павловського є однією з найбільш неоднозначних в російсько-українській війні є фактом, проте мої друзі-офіцери характеризують його доволі позитивно і схвально, саме як бойового генерала. Чисельні озслідування і звинувачення в корупції на його наступній посаді так і не були доведені.
Більше всього порадувало НАБУ, яке врешті решт визнало, що паливо що куплялось «за завищеною ціною», для потреб ЗСУ, виявилось за ціною дешевше ніж купляло саме собі НАБУ. Один з моїх друзів волонтерів, на мою думку найкраще схарактеризував його попередню посаду :«Ти можеш вибрати прізвище любого заступника МОУ за напрямком забезпечення чи озброєння за останні 30 років і даю гарантію що його є за що закрити».
В мене загалом немає довіри до прокуратури, судової системи і правоохоронних органів, які відкрито виконують накази з Офіс Президента України, відверто плюючи на закони. Я вже бачив такі липові справи проти генерала Мельника «про двигуни для танків», проти сержанта Антоненко по «справі Шеремета», генерала Шевчука «про неякісні бронежилети», і я чудово пам’ятаю як тилові щури з Генеральна прокуратура України ставлять і ставили лиш одну мету – принизити бойових військових, тим самим доводячи новий владі свою потрібність та псевдо професіоналізм.
З іншого боку я бачу медійне форсування подій і політичний підтекст цієї справи. Форсування полягає в тому, що під час “срачу щодо каблуків на параді» офіційна пресслужба МОУ вкинула повідомлення про «старого очільника служби забезпечення». Ну якось от зовсім не на тему і не до ладу. Це все пояснюється доволі просто – через Павловського Зеленський хоче спробувати знову посадити свого головного політичного опонента.
Воно і не дивно, оскільки постачальник що медичних машин, що катерів для флоту – афільований саме з ним. Політичний підтекст доволі прямолінійний і тупий, що є звичним для представників “зе-влади”.
На початку історії з медичними «Богданами» ми бачили повну відсутність медичної евакуації як такої. Вони мали стати однієї з її ланок. Проте, пройшло два роки і “зе-команда” не спромоглась нічого закупити чи зробити, щоб її покращити. Я повірив би в правдивість почуття справедливості, як би було посталено у війська нові авто медичної допомоги на фронт, проте їх нема…
З приходом “зе-влади” потреби флоту вирішили закривати шляхом постачання з закордону, яке і досі повною мірою не розпочалось. Але на фоні повної бездарності краще хейтити те, що зроблено на фоні повного і всебічно неодноразово провального держоборонзамовлення, оскільки коли спитають: “Що з ви, в біса зробили в цьому плані за ці два роки”, нам будуть тикати міфічною корупцією попередників.
Зрозумійте, річ не в Павловському, а в системі, яку зараз вибудовує офіс президента. Вони намагаються залякати, причепитись, спробувати посади чи підібрати під себе постатей з волонтерського та військового рухів. Оскільки ці люди для них складають найбільшу загрозу.
А при тих процесах, які можна вже спостерігати: фальсифікації справ проти військових та волонтерів, впускання в Україну естрадних російських шльондр, бо то ж друзі «кварталу», спроби протягти “міні-диктаторські” закони та постанови, провальна робота в реформуванні ЗСУ та СБУ, погіршення постачання в ЗСУ, постійні “зашквари” та корупційні скандали від “зе-команди” ведуть до зміни цієї влади. А “зе” не збирається її віддавати законно і демократично, тому вони будуть продовжувати переслідувати всіх неугодних. І справа Павловського в цьому ключі більш ніж показова …
P.S. Поки я писав цей пост, один з найбільш авторитетних українських воїнів Сергій Кривонос, прийшов підтримати генерала в суді. Це для мене стало головним фактором публікації даного повідомлення та аргументом щодо правильності своїх дій.
Михайло Макарук, речник спільноти “Інформ-напалм”
