Днями у медіа та дипломатичному середовищі розгорівся міжнародний скандал: Китай опублікував оновлені карти Азійського регіону і частину територій сусідніх країн приписав собі.
Малайзія, Філіппіни та Індія висловили офіційний протест такому вчинку Піднебесної. Росія ж, яка на китайських картах, втратила один з островів на Амурі, промовчала. І лише після численних вимог прокоментувати китайський демарш з картами, російський МЗС спромігся витиснути з себе коментар. У ньому він назвав міжнародний скандал з картами: “незначним технічним непорозумінням”.
В тому що сталося, нічого нового не має: теперішній господар Кремля вже подарував Пекіну декілька островів та великі шматки далекосхідних областей, які за своєю площею у десятки разів перевищують тимчасово окупований Крим.
Саме таку ціну Путіну доводиться платити за лояльність Піднебесної.
Мало хто знає, але за час президентства Володимира Путіна росія набагато більше втратила земель, ніж захопила (хоча й окуповані землі доведеться повертати). Фактично коштом територій Далекого Сходу російський диктатор купує лояльність Китаю.
Господар Кремля вже встиг подарувати китайцям тисячі квадратних кілометрів далекосхідних областей. За площею це десятки таких островів, як Крим, окупацією якого Путін так пишається.
Якщо справи підуть так і далі, то росія залишиться без Амурської області, Сахаліну, Бурятії, Хабаровська та Владивостока, які Піднебесна теж вважає своєю територією. Загалом сучасна рф може скоротитися щонайменше на третину.
Як Китай захопив російський острів
Черговим красномовним «жестом доброї волі» росіян на Далекому Сході став досить великий острів, розташований в місці злиття річок Уссурі й Амур, — Великий Уссурійський. Його площа – 350 квадратних кілометрів. Для розуміння: таку саме площу має місто Харків.
Донедавна росіяни вважали, що пів острова належить їхній державі. Причому, віддав половину Уссурійського китайцям саме Путін ще у 2005 році — російський президент підписав угоду, відповідно до якої, Пекіну переходить західна частина острова. Тоді ж китайцям подарували ще низку островів, серед яких були: Тарабаров, Виноградов, Корейський та Ромашкін. Загальна площа – 337 кв. км.
Але днями Китай оприлюднив мапу, на який Великий Уссурійський повністю позначений як китайська територія. Як на це відреагувало російське МЗС? Максимально беззубо. Пекін не отримав на свою адресу навіть жодної погрози, а китайського посла не викликали на бесіду в Кремль.
У зовнішньополітичному відомстві росії заявили, що врегулювання прикордонних питань з Китаєм ще не завершено і є «непростим процесом». Мовою дипломатів це означає, що в Кремлі фактично визнали право Пекіну на острів Великий Уссурійський.
Варто відзначити, що всі ці острови мали стратегічне значення для росії. На Великому Уссурійському було розміщено великий укріпрайон та прикордонну заставу, а над Тарабаровим проходила траєкторія зльотів військових літаків 3-го Червонопрапорного командування ВПС та ППО Східного військового округу, що дислокується в Хабаровську.
На що ще претендує Китай
Великий Уссурійський — далеко не єдина територія, якою росія поступилася Китаю. Путін подарував китайцям найбільшу кількість земель серед усіх російських керманичів.
Але територіальні претензії Китаю до росії не обмежуються річковими островами. Немає сумнівів, що після захоплення Великого Уссурійського, враховуючи безвихідну ситуацію росії у світі, Пекін розглядатиме й більш ласі шматки.
Здогадатися, на що зазіхатиме Піднебесна, неважко. Сучасні карти, атласи та шкільні підручники в Китаї продовжують видаватися з описом «тимчасово залишених Китаєм» територій, на яких Хабаровськ, Владивосток, Амурська область, Бурятія та Сахалін позначаються китайськими назвами. Наприклад, на картах у підручнику історії для старших класів частина території росії позначена як колишня китайська земля, яка була втрачена через несправедливі угоди з Москвою.
Несправедливими китайці вважають дві угоди з росією – Айгуньський та Пекінський договори, які було укладено у 19 столітті. За підрахунками китайських істориків, ці договори дозволили російській імперії вкрасти у Китаю приблизно мільйон квадратних кілометрів території.
Китайці відзначають, що їхня влада змушена була підписувати ці угоди через те, що на той момент положення Пекіну було дуже слабким на фоні царської росії. Але наразі часи змінилися кардинально. І тепер у ролі “хлопчика для биття” виступає Москва.
Путіну, який після видачі Міжнародним кримінальним судом ордера на його арешт опинився у світовій ізоляції, життєво необхідний такий союзник як Китай. При цьому, запропонувати Пекіну технології чи високоякісні товари російський диктатор не може. То ж, розплачуватися за лояльність доводиться дешевими енергоносіями та територією власної країни.
Китай, своєю чергою, залюбки користується ситуацією: задешево купує вуглеводні та крок за кроком забирає землі на Далекому Сході. При цьому, Пекін робить це максимально обережно, щоб не потрапити до росії у залежність, як свого часу у енергетичну залежність потрапив до росії Європейський Союз.
Китайці наразі диверсифікують поставки вуглеводнів та розвивають відносини з іншими сусідами, такими як Казахстан та Туркменістан. І це ще більше б’є по позиціях росії, яка давно і покинула мрію стати “енергетичною наддержавою”. А тепер навіть втрачає шанси, залишитися світовою бензоколонкою.