Продовжуємо аналізувати російські сили вторгнення. В цьому випуску наш воєнний аналітик Максим дає оцінку того, що саме відпрацьовував противник на своїх весняних навчаннях. Без політики – фахово та конкретно. Окрім іншого, поговоримо про “міф БТГр”. Далі буде.
Ми вже докладно розібрали загрози та вірогідні плани російського вторгнення виходячи з кількості та складу угрупування, яке в березні-квітні було зосереджено біля українського кордону. Але двадцять другого квітня 2021 року Міністр оборони РФ заявив про завершення “перевірок” та повернення військ у пункти постійної дислокації. Чи зменшило це загрозу для України та Балтії?
(Про загрозу Балтії можна почитати тут.-Ред.)
Що ж насправді перевіряли в Генштабі РФ?
Висновок неоптимістичний. Збройні Сили РФ довели, що спроможні здійснити швидке перекидання (до п’яти діб) великої кількості військ (до двох загальновійськових армій).
Така маневровість у випадку ескалації конфлікту та розгортання повномасштабних воєнних дій дає можливість швидко наростити “другий ешелон”. За воєнними нормативами наступальний потенціал армії вичерпується на п’ятий-сьомий день, а в таких умовах вже через п’ять днів в бій буде введено свіжі російські підрозділи, що на початок наступу перебували ще в пунктах постійної дислокації. Тобто сили вторгнення не виснажаться, як це відбулося в серпні 2014 року на Донбасі, а будуть підсилені.
Якими силами планується вторгнення?
Щодо власне структури сил вторгнення. Рахувати війська противника в батальйонних тактичних групах (БТГр, як це робить з 2014 року і по сьогодні Головне управління розвідки МОУ, а за ними повторюють ЗМІ та цивільні державні структури, включаючи Президента та його офіс, – Ред.) є недоцільним(а в цілому і хибним, – Ред.) оскільки під час вторгнення застосуватися такі групи будуть у складі дивізій (ОТУВ) та армій (ОСУВ) за єдиним замислом. Можливо що росіяни будуть діяти окремими батальйонними групами, але керуватимуться вони саме штабами вказаних з’єднань(саме так і відбувалося за оцінками офіцерів Головного оперативного управління ЗСУ у 2014 році, – Ред.)
Як свідчить досвід 2014 року, без підтримки вогневих засобів рівня окремої артбригади, такі БТГр дуже швидко знищуються або втрачають боєспроможність.
Але окрема артилерійська бригада (або полк) підпорядковані дивізійному рівню, і саме комдив буде визначати напрями зосередження її основних зусиль. А окрема ракетна бригада, що має РСЗВ середньої та великої дальності є лише у командарма.
Також рівень застосування БТРг не передбачає застосування армійської авіації, не кажучи вже про авіацію оперативного рівня.
А саме артилерія та авіація, про що свідчить весь досвід останніх конфліктів, стали у двадцять першому сторіччі вирішальною силою поля бою.
Про це – в наступному випуску.
Максим Дробязко. Спеціально для “Військовий Кур’єр України”