Для українського суспільства більш звичними є дискусії щодо відмови від ядерної зброї та реальності її повторного набуття. Однак широкомасштабна агресія рф проти України розвертає полеміку в інший бік – ядерного роззброєння росії. Адже росія після 1991 року, як і Україна, білорусь та Казахстан, мала позбутися отриманого у спадок від срср ядерного арсеналу.
росія – фейковий правонаступник срср
24 грудня 1991 року президент ррфср Борис Єльцин надіслав генеральному секретареві ООН Хав’єр Пересу де Куельяру листа. В ньому йшлося про те, що ррфср «в повному обсязі зберігає відповідальність за всі права і обов’язки СРСР відповідно до Статуту ООН» і користуватиметься назвою «російська федерація» [«СРСР» написано з великих літер у зв’язку з цитуванням]. Таке рішення Єльцин обґрунтував «підтримкою країн Співдружності Незалежних Держав». Саме на підставі цього листа рсфрр, вона ж рф, стала правонаступником срср та зайняла його місце в Раді Безпеки ООН.
Однак тут є декілька проблемних моментів. Перший – срср припинив своє існування 26 грудня, а лист датований 24 грудня. Другий – Алматинська декларація від 21 грудня жодним чином з боку СНД не надавала права і повноважень ррфср на правонаступництво срср.
«Держави Співдружності підтримують Росію в тому, щоб вона продовжила членство СРСР в ООН, включаючи постійне членство в Раді Безпеки, та інших міжнародних організаціях» [«Росія» написано з великих літер у зв’язку з цитуванням]. Саме цей пункт з Рішення Ради Глав держав СНД Єльцин трактує як «підтримку країн СНД» у листі до генсека ООН. Однак мова не йшла про автоматичне визнання правонаступництва. Не говорячи про те, що підтримка стосувалася «росії», а не «ррфср» чи «російської федерації». Варто нагадати, що це офіційний державний документ, тому юридична точність є важливою.
Третє – 24 грудня не існувало держави з назвою «російська федерація». Лише 25 грудня було ухвалено закон, який змінював іменування з «ррфср» на «російська федерація». Але без відповідних змін до конституції країни. Показово, що Конституційний суд ррфср/рф у своїх актах використовував назву «ррфср» аж до 9 грудня 1992 року, коли були внесені відповідні зміни до конституції ррфср 1978 року. У новій конституції рф згадка про правонаступництво срср (але на своїй території) з’явилася лише в липні 2020 року.
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
Отже, наведені факти дозволяють поставити під сумнів законність переходу прав срср до рф. Після 26 грудня 1991 року ррфср/рф мала б заново набувати статус держави-члена ООН, як це робили інші країни колишнього срср. На відміну від білорусі та України, які були серед засновниць ООН у 1945 році в якості брср та УРСР. Однак, окрім втрати членства в Раді Безпеки ООН (хоч і тимчасового, на підставі вище згаданого Рішення Ради Глав держав СНД москва швидко повернула б собі місце в Радбезі), перед росією постала б інша проблема.
Мова йде про статус ядерної держави. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року (ратифікований срср) фактично визначив перелік держав, які мають право легального володіння ядерною зброєю. Відповідно до ч. 3 ст. ІХ Договору «державою, що володіє ядерною зброєю, є держава, яка виготовила і підірвала ядерну зброю чи інший ядерний вибуховий пристрій до 1 січня 1967 року». На цей день ядерною зброєю володіли США, срср, Велика Британія, Франція та КНР.
Тому якщо росія не є правонаступником срср з юридичної точки зору, то вона не має жодного права на статус ядерної держави, оскільки не підпадає під вище наведені умови Договору. Відповідно, ядерний арсенал колишнього срср мав бути або розділений між колишніми союзними республіками (однак це б суперечило Договору про нерозповсюдження ядерної зброї), або повністю ліквідований.
Данило Древницький