28 вересня 1939 року в Москві було підписано Договір про дружбу і кордон між СРСР і нацистською Німеччиною. Уряди двох країн розглядали “після розпаду колишньої Польської держави… виключно як своє завдання відновити мир і порядок на цій території”. Ст. 4 Договору особливо цинічно заявляла, що “переоблаштування” Польської держави розглядається сторонами як надійний фундамент дружніх стосунків між своїми народами.
Договір встановлював новий кордон між Німеччиною та СРСР, який суттєво посунувся на схід у прорівнянні з секретним протоколом до Пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня того ж року. У компенсацію за це Німеччина передавала Литву до сфери впливу СРСР. Невелика частина території, що була частиною Сувалкського виступу, 10 січня 1941 року була віддана СРСР за компенсацію в 13 млн. доларів США. Демаркація нового кордону на цій ділянці з суперечками продовжувалася до 24 травня.
Договір про дружбу і кордон мав три таємних протоколи, що передбачали вільний обмін німецьким, українським та білоруським населенням, введення уже згаданої поправки до попереднього Пакту, а також спільні дії з протидії “польської агітації. Договір по суті віддав країни Балтії в лабети СРСР, і з ними найближчим часом будуть підписані “договори про дружбу і взаємодопомогу”. З появою на території Литви, Латвії, Естонії радянських військових контингентів і морських баз дні суверенного існування цих країн були пораховані. Лише Фінляндія відмовилася від підписання такої угоди, наслідком чого була Майнільська провокація “совєтів” і Зимова війна 1939-40 рр.
(фото з відкритих джерел)