26 листопада 1941 року держсекретар США Кордел Голл передав послу Японії в США Номурі Кітісабуро ноту, в якій востаннє перед початком війни пропонувалися умови розв’язання кризи у двосторонніх відносинах. В обмін на зняття санкцій, насамперед ембарго на поставку нафти, від Японії вимагалося вивести війська з Китаю та Французького Індокитаю, а також залишити союз країн “Вісі”.
Нафтове ембарго було основною причиною вибору подальших планів агресії Японської імперії. Оскільки згортання війни з Китаєм було неприпустимим для її керівництва, а своїх джерел рідкого палива, житєво необхідного для флоту, Японія не мала, єдиним можливим для неї виходом здавалося захоплення родовищ в голандській Ост-Індії, що було неможливим без відкритої війни з Великою Британією і Сполученими Штатами.
Вимоги, викладені в ноті, не були прийняті Японією. На урядовій нараді прем’єр-міністр Тодзьо Хідекі заявив, що переданий документ є ультиматумом. У будь-якому разі, план нападу на США був уже давно готовий. Того ж дня, 26 листопада, навіть до того, як нота офіційно дійшла до уряду, від берегів Японії вирушило в океанський похід Кідо Бутай – Ударне авіаносне з’єднання Імператорського Японського флоту. Його ціллю був Перл-Гарбор – головна база Тихоокеанського флоту США на Гаваях.
(фото – держсекретар Голл і посол Номура, листопад 1941 року)