6 жовтня 1973 року, у іудейський День Спокути, суворого посту й заборон на побутові справи, який також співпав з мусульманським постовим місяцем Рамадан, Єгипет і Сирія великим силами перейшли лінії розмежування з Ізраїлем на Синайському півострові та Голанських висотах. Так почався один з найбільш кривавих, інтенсивних і насичених військовою технікою конфліктів, що відбулися по завершенню Другої світової війни.
Конфлікт був за своєю суттю продовженням Шестиденної війни 1967 року, коли ЦАХАЛ розбив сили арабської коаліції та захопив Синайський півострів. І Єгипет, і Сирія хотіли змити ганьбу поразки, всі попередні роки відбудовуючи свою військову міць, насамперед за рахунок постачання з СРСР. Сумарна чисельність арабських військ могла сягати до 800 тис. особового складу, переважно єгипетських. Араби мали також до 3 тис. танків проти 1700 у Ізраїля. Але, попри раптовість нападу, Ізраїлю вдалося швидко відбити наступ і у свою чергу завдати контратаку.
Найхарактернішим епізодом війни, що тривала 18 днів, з 6 до 25 жовтня, була ізраїльська оборона так званої “Долини сліз”. Одна ізраїльська бронетанкова бригада, маючи до 100 танків “Шот Каль” (модифіковані британські “Центуріони”), 4 дні стримувала атаки втроє переважних сил сирійців на голанських висотах. Втрати при цього були 6 до 1, гоча більшість “центуріонів” було виведено з ладу. Значну частину атак стримав 77-й бронетанковий батальйон Авігдора Кагалані, якого після бою назвуть рятівником Ізраїлю.
Ціною невдалих атак для арабів було не менше 8 тис. загиблих, 18 тис. поранених і 8,7 тис. полонених з арабського боку. Втрати Ізраїлю сягнули 2,5 тис. загиблими, 7,5 тис. пораненими, 293 полоненими. Араби втратили до 2300 танків ціною близько 1 тис. ізраїльських. Гострота і кривавість конфлікту пришвидшили укладення довготермінових Кемп-Девідських домовленостей у вересні 1978 року.