16 листопада 1632 року під Лютценом що в Саксонії відбулася одна з найважливіших битв Тридцятилітньої війни 1618 – 1648 років. У підсумку, зіткнення протестантської армії короля Швеції Густава-Адольфа та католицької армії Священної Римської імперії Альберта фон Валленштайна закінчилося черговою перемогою шведів. Однак, у битві наклав головою сам шведський король Густав-Адольф. Враховуючи його особисту роль у військовій реформі, яка зрбила шведську армію найкращою в Європі й у світі, це було справжньою трагедією для шведів і матиме вплив на подальший перебіг війни.
Оперативна ситуація напередодні битви сприяла шведам, як хоч і зазнали важких втрат у вересні, тепер використали сприятливий момент, поки частина імперської армії була поза табором Валленштайна. На початку шведи мали помітну чисельну перевагу – 19-20 тис. проти 16 тис. Однак, ранковий туман суттєво затримав початок атаки, а вже опівдні на допомогу імперцям встиг прийти 3-тисячний загін Папенгайма, який контратакував, розгромивши значну частину елтної шведської піхоти, хоча й сам зазнав великих втрат. Загинув і сам Папенгайм. Шведи контратакували в центрі, в умовах поганої видимості, і в той самий час у кавалерійській сутичці кілька куль у груди отримав Густав-Адольф. Його тіло було віднайдене на полі бою лише ввечері.
У підсумку імперці, разом з пораненим Валенштайном, змушені були відступити, зазнавши вдвічі більше втрат, ніж ворог (3 тис. і вся артилерія). Але вже незабаром шальки терезів перехилятимуться в бік Священної Римської імперії, враховуючи виснаження шведів та загибель їх харизматичного правителя.